Реферат з банківської справи
Центральний банк та його роль у національній економіці
Нам уже відомо, що розуміють під монетарною політикою, що її проводить центральний банк. У розвинутій ринковій економіці центральний банк посідає особливе місце — він є центром грошово-кредитної системи національної економіки, головною функцією якого є контроль та ре-гулювання пропозиції грошей у країні. Окрім цієї, центральний банк виконує низку інших функцій — випускає в обіг національну валюту, зберігає золотовалютні резерви країни та обов'язкові резерви комер-ційних банків, виступає міжбанківським розрахунковим центром, здій-снює касове обслуговування уряду тощо. Крім того, центральний банк може бути покупцем і продавцем на міжнародних грошових ринках та координувати зарубіжну діяльність комерційних банків. Ще одна фун-кція — "кредитора останньої надії"— полягає в тому, що централь-ний банк забезпечує резервами банківську систему, коли масові банкрутства банків можуть спричинити банківську і фінансову па-ніку, що веде до банківської кризи.
У різних країнах існують різні моделі побудови центральних бан-ків та їхньої організаційної структури. У більшості країн центральні банки є державними. В окремих випадках центральний банк не на-лежить державі (наприклад Федеральна резервна система СІЛА, На-ціональний банк Швейцарії) або держава володіє лише частиною капіталу (наприклад у Банку Японії — 55%). Центральний банк країни, незалежно від того, в чиїй власності він перебуває, керує грошовим обігом та кредитною системою країни. З населенням та діловими підприємствами центральний банк жодних операцій не здійснює.
Центральним банком України є Національний банк (НБУ). Оскільки на нього покладено відповідальність за стан грошового обігу й кредитної системи країни, НБУ не підпорядковується урядо-ві, а належить до безпосереднього відання Верховної Ради України.
У США роль центрального банку виконує Федеральна резервна система (ФРС). Вона складається з двох організаційних ланок — Ра-ди керуючих та 12 федеральних резервних банків. Останні викону-ють функції центральних банків для округів, на території яких вони розташовані. Крім цих банків, членами ФРС є близько 6 тис. комер-ційних банків. Банки — члени ФРС є найбільшими приватними ко-мерційними банками. До того ж вони є клієнтами одного з резерв-них банків і користуються його послугами, в тому числі отримують необхідні суми позик.
Рада керуючих ФРС здійснює контроль і нагляд за функціону-ванням грошової та банківської систем країни. Сімох членів цієї Ради призначає Президент США за згоди Сенату. Термін їхніх повнова-жень тривалий (14 років) і розведений у часі: відтак один член Ради змінюється кожні два роки. Членів Ради саме призначають, а не ви-бирають, щоб відокремити монетарну політику від політики партій.
Оскільки монетарну політику здійснює центральний банк краї-ни, доцільно розглянути суть його балансу. Як і баланс комерційних банків, баланс центрального банку складається з активів і пасивів.
Основними видами активів центрального банку е цінні папери, позики комерційними банкам, золотовалютні резерви та ін.
Цінні папери — це головно державні облігації, куплені централь-ним банком. Ці цінні папери уряд випускає для фінансування мину-лого і поточного дефіциту державного бюджету, тому вони є части-ною державного боргу. Центральний банк купує державні цінні папери на відкритому ринку у населення чи комерційних банків або безпосередньо у міністерства фінансів. Купівля—продаж державних цінних паперів дає змогу центральному банкові впливати на резерви комерційних банків і, отже, на їхню здатність створювати гроші че-рез надання позик.
Позики комерційним банкам — це кредити, які центральний банк надає комерційним банкам. Рівень облікової ставки впливає на ве-личину цих позик.
Золотовалютні резерви містять вартість монетарного золота, ва-люту інших країн та СДР.
Інші активи — це облігації, що поіменовані в іноземних валютах, а також такі матеріальні товари, як комп'ютери, устаткування при-міщень або будівлі, що перебувають у власності центрального банку.
У підрозділі "Пасиви" основними є такі статті: резерви комерцій-них банків, депозити скарбниці (казначейства), банкноти центрально-го банку та інші його зобов'язання.
Резерви комерційних банків — це обов'язкові резерви, які комер-ційні банки зберігають у центральному банку.
Депозити казначейства — це кошти від податкових надходжень та гроші, отримані з продажу облігацій населенню чи банкам. Для казначейства ці вклади є активами, а для центрального банку — па-сивами.
Банкноти Національного банку України визначають пропозицію грошей в державі. Ці паперові гроші е вимогами на активи НБУ. Тільки банкноти, що перебувають у обігу, є зобов'язаннями цент-рального банку, оскільки ті, що містяться у його касі, не є ні акти-вом, ні пасивом.
Ознайомившись із балансом центрального банку, можемо тепер розглянути знаряддя, за допомогою яких цей банк може впливати на здатність банківської системи створювати гроші.
Знаряддя монетарної політики
Центральний банк регулює пропозицію грошей у національній економіці, або, інакше кажучи, проводить монетарну політику за допомогою знарядь прямого та непрямого регулювання. Основними знаряддями прямого регу-лювання пропозиції грошей, які здебільшого використовуються у країнах з перехідною економікою та тих, що розвиваються, є обме-ження обсягів кредитів, що надаються певним галузям; пряме регулю-вання процентної ставки; обмеження величини кредитів для окремих банків. Ці знаряддя ефективно спрацьовують лише у короткостроко-вому періоді: вони дають змогу не допускати надмірного створення банками грошей.
Однак тривале застосування інструментів прямого регулювання пропозиції грошей справляє несприятливі впливи на розвиток на-ціональної економіки: зменшується рівень конкуренції між банка-ми, підривається посередницька функція банків, спотворюється структура наданих банками кредитів тощо. Тому у розвинутій рин-ковій економіці застосовують головно знаряддя непрямого регулю-вання пропозиції грошей, до яких належать операції на відкритому ринку, зміна облікової процентної ставки, зміна норми резервування.
Застосування непрямих знарядь монетарної політики передбачає наявність розвинутого грошового ринку, їхня перевага полягає в то-му, що
