шляхом встановлен-ня зборів за право проїзду територією і стала прообразом митних платежів;
—
судова регалія — це здійснення правосуддя тільки дер-жавою (судові штрафи, мито, доходи від конфіскацій);
—
монетарна регалія — це право чеканити монету.
Регалії стали перехідним ступенем до податків.
Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.
Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років. Поняття податок пер-шим розкрив А.Сміт у роботі "Про багатство народів" (1770 р.) За його словами "податок — це тягар, що накладається державою у формі закону, який передба-чає і його розмір, і порядок сплати".
Найбільшого розквіту податки отримують за умов роз-виненої ринкової економіки. Саме вони стають об'єктив-ним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завер-шена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки подат-ків, терміни їх сплати, контроль за надходженням та витрачанням.
Податки стають ефективним знаряддям втілення дер-жавної політики з питань економіки та соціального роз-витку. Змінюються не тільки їх види і форми справлян-ня, а й саме ставлення до них. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього про-дукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює до-даткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації праці, підтримання рівня зайнятості.
1.2. Соціально-економічний зміст та призначення податків
Формування дохідної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінан-сових ресурсів державного бюджету, при цьому все біль-шого значення набувають податкові методи їх акумуля-ції. Податки стають не тільки головним джерелом фор-мування державного бюджету, але і важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.
За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою і платниками податків з при-воду примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.
Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Існують ще обов'язкові платежі, яким притаманні риси податків:
1)
податкові платежі: плата за воду, землю — обов'язкові збори, які стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;
2)
відрахування, внески — обов'язкові збори з юридич-них та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.
Основними характерними особливостями податку в порівнянні з обов'язковими платежами є те, що він:
— справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку;
—
має односторонній характер встановлення. Оскільки по-даток сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безпово-ротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'я-зання держави вчиняти будь-які дії на користь конкрет-ного платника;
—
може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;
—
не має цільового призначення;
—
є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.
Отже, податки – це обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними і фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.
Виходячи із сутності податків, дана категорія роз-глядається не тільки як економічна, але і як суспільно-соціальна. Процес стягнення податків пов'язаний із соціальним статусом (рівнем добробуту) конкретних податкоплатників. Через сплату податків реальні дохо-ди понижуються, але при отриманні від держави сус-пільних благ та трансфертних платежів реальний добро-бут покращується. Тому, використовуючи податки як інструмент врівноваження соціального добробуту, дер-жава повинна враховувати суспільно-соціальний харак-тер податків та податкових платежів. Цей характер проявляється при обміні податків на суспільні блага і трансфертні платежі. Причому цей обмін є нееквівалент-ний для конкретного платника на мікрорівні, але на макрорівні сума сплачених податків та податкових пла-тежів через бюджет повинна перерозподілятися для всієї кількості податкоплатників і повернутись у вигляді сус-пільних благ та трансфертних платежів (теорія Ліндаля). Цей обмін в фіскальній науці називається "ціни за Ліндалем".
Таким чином, суспільна ціна податків вимірюється втратою частини особистого прибутку конкретними платниками, яку через бюджет перерозподіляють між усіма членами суспільства. Еволюція фінансового знання про суспільний характер податків нерозривно пов'язана з теоретичною концепцією державних благ. Під держав-ними благами мається на увазі такі види благ, джере-лом забезпечення яких є кошти органів державної влади. Такі блага, що мають характер суспільних, не виробля-ються приватною економікою, а забезпечуються тільки державою. Причому якщо держава — орган з виробницт-ва незамінних суспільних благ, то ці блага реалізуються споживачам за цінами, рівень яких установлюється за суспільною згодою. Ціною суспільних благ є податки, а оплата державних благ — єдине можливе викорис-тання податкових надходжень. У результаті між держа-вою — виробником суспільних благ і суспільством дося-гається еквівалентна мінова угода "блага — податки".
1.3. Функції податків, їх природа
Вітчизняна фінансова наука при визначенні природи податку традиційно приділяє значну увагу дослідженню проявів конкретних функцій цієї категорії.
Функції податку — це проявлення його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей.
Виходячи із сутності податку як категорійного понят-тя, можна визначити дві функції даної категорії: фіс-кальну і розподільчо-регулюючу.
Спочатку податки у всіх державах вводились з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення дер-жави джерелами грошових коштів для фінансування державних витрат. Пізніше держави в більшій чи мен-шій ступені почали використовувати податкові ставки і податкові