пільги з метою регулювання соціально-еко-номічних процесів, і податки стали виконувати регулю-ючу функцію, тобто впливати на відновлення (стимулю-вати чи стримувати його темпи, збільшувати чи зменшу-вати нагромадження капіталу і платоспроможний попит населення) і сприяти рішенню різноманітних соціальних завдань (таких, як захист низькооплачуваних осіб, пере-розподіл доходів для забезпечення соціально незахищених верств населення, здійснення ефективної демо-графічної політики).
Суть фіскальної функції полягає в тому, що з допомогою податків формуються фінансові ресурси дер-жави. Податки виступають основним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Об'єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:
а) надходження їх рівномірно в календарному розрізі
(рівнонапруженість);
б) стабільність надходження;
в) податки повинні рівномірно надходити по всіх терито-
ріальних рівнях.
Таким чином, держава, будучи учасником розподільчих процесів, примусово відчужує у вигляді податкових вилучень частину вартості створених у суспільстві благ (продукту) для формування своєї казни, що доводить тісний взаємозвязок між податковими функціями.
Розподільчо-регулююча функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вар-тості валового внутрішнього продукту між державою та її суб'єктами і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію. Завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, а на мікрорівні — впливати на конкретну поведінку платника податків. Так, маніпулюючи пропорціями та режимами вилучення в суб'єктів господарювання або домогосподарств частки їх доходів, податок може відповідно міняти напрями їхньої діяльності.
Ця функція стабілізує і розширює податкову базу і відповідно забезпечує успішне здійснення фіскаль-ної функції, а це ще один аргумент на користь тісного взаємозв'язку та взаємозумовленості фіскального і регулюючого аспектів функціонування податків.
Із з'ясування сутності податків та єдності їх функ-цій випливає важливий у теоретичному плані висновок про те, що специфічне суспільне призначення податків знаходить своє вираження не в існуванні кожної функ-ції окремо, а лише в їх єдності.
Справляння податку пов'язано з вартісними пропор-ціями розподілу ВВП та національного продукту. При-чому держава через конкретні ставки та пільги може регулювати ці вартісні пропорції розподілу. Іншими словами, податки — це інструмент державного втру-чання в економічні процеси, що проходять в суспільстві. Використовуючи такий інструмент, держава повинна оптимально враховувати інтереси трьох сторін оподат-кування:
1)
держава;
2)
платники податку;
3)
конкретні громадяни — виборці, які отримують суспіль-ні блага.
Соціально-економічний характер податку проявляєть-ся в одночасному існуванні податку як фіскального інструменту формування дохідної частини бюджету, а також як інструменту економічного регулювання вартіс-них пропорцій розподілу ВВП та національного продук-ту. В цьому і проявляється природа податку.
Труднощі пізнання природи податку пояснюються тим, що податок — це одночасно економічне, госпо-дарське і політичне явище. Російський економіст
М.М.Алексєєнко у XIX столітті відзначив цю особли-вість податку: "З одного боку податок — один із елементів розподілу та перерозподілу. З другого боку, запровадження, справляння та використання податків є однією із функцій держави". Тому основне завдання пізнання природи податків — прослідкувати еволюцію уявлень про природу податку під впливом учення про державу.
Розділ 2. Елементи податку та його види
2.1. Характеристика елементів податку
В основі вивчення податкової системи і механізмів оподаткування повинно лежати повне і точне розуміння податкової термінології і понять, які розкривають суть оподаткування. Для пізнання природи податку необхід-но чітко визначити основні елементи, які зумовлюють внутрішній зміст даного поняття.
До основних елементів податку відносять:
1)
суб'єкт податку — це учасник процесів справляння податку (платник, держава, державні органи);
2)
об'єкт оподаткування — явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок.
Є два підходи до оцінки об'єкта:
а) кількісний і натуральний;
б) грошовий.
3)джерело сплати — це той фонд, явище чи предмет, з
якого сплачується податок. Джерелом можуть виступати:
—
доходи платника податку, отримані в різних формах;
—
частина майна, коли для покриття податку не вистачає доходу;
—
позика як джерело сплати.
4)
база оподаткування — законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку;
5)
масштаб вимірювання — це та одиниця, яка береться в основу виміру об'єкта оподаткування (грошова оди-ниця для прибуткового податку, одиниця вимірю-вання площі для земельного податку);
6)
ставки податку — це законодавчо встановлений роз-мір податку, виходячи із об'єкту оподаткування або масштабу вимірювання. Існує два види ставок:
—
натуральні (тверді) — встановлюються в грошовому ви-разі на одиницю об'єкта оподаткування в натуральному обчисленні;
—
процентні ставки — встановлюється у певних процент-них відношеннях до об'єкта оподаткування.
Існує три методи встановлення ставок:
а) інтуїтивний — ставки встановлюються на основі бажання та волі законотворців;
б)емпіричний — ставки встановлюються на основі аналізу
за попередній період і у відповідності з потребами;
в) метод математичного моделювання.
7)податкові пільги — це законодавчо встановлені умови
та можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкового пресу.
Існує чотири види пільг:
—
повне або часткове звільнення від сплати податку кон-кретного платника;
—
повне або часткове звільнення від сплати податку пев-ного виду діяльності або об'єкта оподаткування;
—
пониження ставок оподаткування і використання нульо-вої ставки;
—
зменшення належної до сплати суми нарахованого по-датку і використання податкового кредиту;
8)
норма оподаткування — відношення податкових надходжень до податкової бази;
9)
податкові канікули — відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом певного періоду;
10)
податкове право — сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі податків;
11)
податковий звіт — документ, що подається до податко-вої інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом;
12)
податковий період — термін, протягом якого завер-шується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання;
13)
податковий кредит — термінова відстрочка податку, який належить до сплати