і держави.
Розділ 3. Характеристика податкової системи держави
3.1. Поняття податкової системи і вимоги до неї
Проявом на практиці податкової політики, яка про-водиться в тій чи іншій державі й формується відпо-відними державами структурами, виступає податкова система країни.
При визначенні податкової системи важливо розмежу-вати два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система — це сукупність податків і податкових плате-жів, які законодавчо закріпленні в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахуван-ня, сплати податків та організації контролю й відпові-дальності за порушення податкового законодавства.
Таким чином, податкова система — це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету і дер-жавних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи відміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.
Суттєвими умовами оподаткування, що характери-зують податкову систему в цілому є:
- порядок встановлення і введення в дію податків;
- види податків;
- права та обов'язки платників податків;
- порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;
- відповідальність учасників податкових відносин.
У різних країнах податкові системи не однакові, кожна з них має свої особливості. Вони створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних еконо-мічних умовах. Але є й загальні показники, які харак-теризують податкові системи. Найбільш узагальнюючим з них є податковий тиск — відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продук-ту. Він показує, яка частина виробленого суспільством продукту перерозподіляється за допомогою бюджетних механізмів.
Відомий американський економіст Р. Масгрейв сфор-мулював такі основні вимоги до податкової системи:
1)
розподіл податкового тиску повинен бути рівномірним;
2)
мінімальний тиск на економічні рішення: любе дер-жавне втручання, пов'язане з "надмірним оподаткуванням", слід зменшити;
3)
якщо перед податковою політикою поставлені інші цілі, наприклад стимулювання інвестицій, звести до мінімуму можливе порушення рівноваги між соціальною справед-ливістю і економічною ефективністю;
4)
сприяти стабілізації економіки і економічному росту;
5)
оподаткування повинно бути зрозумілим для платника податків, а управління ним — справедливим і таким, що ґрунтується;
6)
затрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними.
Сучасні податкові системи мають досить складну структуру, яка включає в себе різні види податків. Різновидність форм податків пов'язана з бажанням врахувати розбіжності в платоспроможності податкоплатників, зробити оподаткування в цілому психологічно легшим, відобразити різноманітність форм доходів, вплинути на споживання і нагромадження.
Найчастіше в податкових системах різних країн використовуються наступні податки:
—
подоходний податок з фізичних осіб;
—
відрахування на соціальне страхування;
—
податок на прибуток підприємств (корпорацій);
—
податок на майно (землю, нерухоме майно);
—
податок, що утримується при передачі майнових прав однієї особи іншій;
—
податок на споживання, що встановлюється як надбавка до цін на товари, роботи і послуги (на додану вартість, з покупок і продажі, мито, акцизний збір).
3.2. Наукові основи побудови податкової системи
Науковий підхід до побудови раціональної системи оподаткування передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення основобудовної бази цієї системи і, по-третє, формування правової бази.
Потреба системності полягає в тому, що всі податки повинні бути взаємопов'язані і органічно доповнювати один одного, не вступати у протиріччя з системою оподаткування в цілому і з окремими її елементами.
Визначальною базою побудови податкової системи є об'єм бюджетних видатків. Податки — не самоціль, а засіб для виконання державою своїх функцій, і з цих позицій вони походять від державних видатків.
Податкова система — продукт податкового законо-давства. Вона створюється в результаті прийняття ряду законодавчих актів, які затверджують відповідні прин-ципові положення, види податків, порядок нарахування і утримання кожного з них, обов'язки для всіх суб'єктів оподаткування.
За економічнім змістом податкова система — це сукупність встановлених у країні податків та обов'яз-кових платежів, що надходять у бюджети різних рівнів бюджетної системи. Не дивлячись на різноманітність існуючих у світі податкових систем, існує ряд принци-пів, які визначають науковий підхід до характеристи-ки внутрішньої сутності і суспільного призначення даного поняття.
Побудову і функціонування оптимальних податкових систем необхідно розглядати під кутом зору відповід-ності таким принципам:
1. Принцип вигоди і адміністративної зручності. Даний принцип наголошує на тому, щоб втрати добро-буту в результаті сплати податків були сумірні для платників з тими вигодами, котрі вони отримують за рахунок фінансованих з податкових надходжень потреб і суспільних благ. Суть адміністративної зручності по-лягає в тому, що податкова система має бути максималь-но зручною для платників і для державних структур з точки зору змісту податкової роботи і податкового зако-нодавства, механізму збирання податків та контролю над податковими процесами. До того ж на організацію справляння податків необхідно витрачати якомога меншу суму податкових надходжень.
З принципу вигоди і адміністративної зручності ви-пливає, що державна діяльність у формі забезпечуваних державною службою послуг і суспільних благ має певну ціну, котра приймає форму податку. Ці "податкові" ціни одержали назву "ціни за Ліндалем" (за ім'ям шведського економіста Еріка Ліндаля, який вперше теоретизував це положення). Подібно до будь-якого ринку, рівновага при обміні "податки — блага" виникає в тому випадку, якщо податкові затрати на одиницю фінансованих дер-жавою суспільних благ та трансфертних платежів здійс-нюються з граничною вигодою для кожного споживача Державних благ, платника податків.
2. Принцип платоспроможності. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподіля-тись згідно з платоспроможністю податкоплатника (роз-міром доходу, обсягом споживання, вартістю майна то-що). З принципом платоспроможності пов'язані питання горизонтальної і вертикальної рівностей в оподаткуванні. Горизонтальна рівність передбачає, що податкоплатники з однаковою платоспроможністю і податковою базою з доходу чи майна сплачують одинакові суми податків протягом певного періоду. Вертикальна рівність досягається в тому випадку, коли податкоплатники з різною платоспроможністю сплачують різні за величиною суми податків, що диференціюються відповідно до пев-них етичних принципів соціальної справедливості.
При формальній рівнозначності принципів вигоди