Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів _ перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики.

Податковою політикою, яка є виключним правом держави, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку, визначається суть, структура та роль системи оподаткування. Через податки, пільги та фінансові санкції, обов’язки їх сплати, а також відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід’ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, максимально враховувати особливості економіки держави. Якщо податки економічно не обґрунтовані, то вони пригнічують і розвиток підприємств, і стимули до праці та спричиняють несправедливий перерозподіл доходів між соціальними групами.

Податкова політика _ це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон’юнктури ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики.

Податкова політика направлена на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Перед керівництвом країни зазвичай стоять наступні довгострокові цілі: економічний ріст, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні по відношенню до внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.

Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження (тиску) на платника податків. Для його вимірювання використовують декілька показників.

Так, на макрорівні податковий тиск (податковий коефіцієнт) визначає частка податкових надходжень до бюджету () у ВВП, яка розраховується за формулою (1.1):

(1.1)

де ПБ . податкові надходження в бюджет; ВВП валовий внутрішній продукт.

Проте, необхідно зазначити, що у вітчизняній практиці існує дилема щодо застосування такого способу обчислення податкового коефіцієнту. Зокрема, А. Соколовська переконана, що при визначенні цього показника необхідно враховувати також внески до фондів соціального страхування. Вона мотивує свою позицію правилами міжнародної статистики [56, с. 59].

(1.2)

де ФСС_внески до фондів соціального страхування.

В даній магістерській роботі використаний саме цей варіант обчислення податкового коефіцієнта, оскільки внески на соціальне страхування сплачують за рахунок доходів підприємців та громадян, збільшуючи при цьому їх податковий тягар. Тому обчислення за цією методикою правдивіше відображає податкове навантаження.

При характеристиці податкового навантаження на підприємстві можна використовувати наступні показники:

1) долю податкових виплат підприємства (П2) в загальній сумі прибутку:

(1.3)

де ПВ податкові виплати підприємства; БП прибуток підприємства;

2) долю податкових виплат підприємства (П3) в об’ємі реалізації:

(1.4)

де — об’єм реалізації підприємства [20; с. _].

Іншими словами, податкове навантаження показує, яка частина виробленого суспільством продукту перерозподіляється через бюджет.

Сьогодні в Україні альтернативи суттєвому зниженню податкового тягаря немає. На шляху реалізації такої політики стоять наступні проблеми:

1) наявність значного державного боргу, що включає зовнішній, внутрішній борг та рівень кредиторської заборгованості бюджетних установ;

2) дефіцит бюджету, який сьогодні набув латентного характеру;

3) великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження якого у короткостроковий період не вдасться.

Крім того, економічне зростання не обов’язково відбувається в умовах зниження податкового навантаження. В умовах неконкурентоспроможної економіки та відсутності механізмів її створення зниження податкового тягаря _ надзвичайно обмежений метод короткої дії, що не дає довгострокових результатів. Слід також враховувати масштаби збитковості, а для збиткових підприємств будь-яка ставка оподаткування є високою.

Наріжна проблема створення концепції податкової політики в Україні набула актуальності не тільки через проблеми економічного і фінансового характеру. Сімдесятирічний тоталітарний режим спотворив психіку людини, а тому реформи не можна обмежити лише матеріальною сферою, потрібно також враховувати процеси ґрунтовної зміни ментальності громадян, а, найголовніше, їхнє ставлення до змін, яких неможливо уникнути в економічній стратегії держави.

Світова практика переконує, що поспіхом та силовими методами їх не вирішити. Шляхи розв’язання цих проблем концентруються на основі виваженого, науково обґрунтованого підходу, найтісніше пов’язаного з урахуванням особливостей сучасного, перехідного стану економічного розвитку. Без визначення довгострокової орієнтації податкової політики стає зрозумілою і безперспективність подальшої стратегії податкових реформувань з метою реалізації виключно фіскальної політики уряду країни. Тому першочерговим слід вважати максимізацію функції соціального добробуту шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового зростання національного виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращення стану платіжного балансу. Податкова політика є найбільш ефективною при стабільному обмінному курсі і стійкому русі капіталів.

Визначальний вплив на структуру податкової системи має політичний устрій держави. Відповідно до того, чи є країна унітарною, чи федеративною, відтворюється структура податкової системи. Держава не може виконувати покладених на неї функцій без фінансових ресурсів, тому система розподілу бюджетів різних рівнів має бути адекватною системі делегування влади.

Податки в руках одних можуть виступати знаряддям та інструментом стабілізації та економічного процвітання в державі, а