Організаційно-адміністративна складова системи державного регулювання полягає, з одного боку, у розробці та встановленні певних правил, дотримання яких є обов’язковим для всіх суб’єктів господарської діяльності, а з іншого _ у встановленні відповідальності цих суб’єктів за дотримання встановлених правил. Економічна складова, характер дії якої є більш складним, полягає в узгодженні інтересів держави, суб’єктів господарювання та громадян шляхом використання економічних важелів впливу, одним з яких виступає оподаткування.

Об’єктивною основою використання оподаткування як одного з найважливіших важелів економічної політики держави виступає властива податкам та системі оподаткування в цілому регулююча функція.

Маневруванням податковими ставками, пільгами, змінами умов оподаткування, різних видів податків, держава створює умови для прискорення розвитку визначених галузей, територій, виробництв, підприємств, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем. Податкова система є досить суттєвим важелем впливу на економіку з метою розвитку її в необхідних напрямках. Так, держава, завдяки вмілому регулюванню податкової системи, може стимулювати розвиток сільськогосподарського виробництва та окремих сільськогосподарських культур, малого та середнього бізнесу, експорт окремих виробів тощо.

Однією з головних частин податкової політики держави та підприємства є податкове регулювання. У загальному вигляді воно являє собою комплекс практичних дій з розробки загальної структури доходної частини бюджету держави, проведення регулювання з метою досягнення оптимальності податкових платежів та податкової системи.

На державному рівні під податковим регулюванням розуміють якісні зміни податкової політики як держави, так і підприємства та вироблення таких податкових дій, які дозволяють досягти повноти та своєчасності виконання бюджетів всіх рівнів. На рівні підприємства податкова тактика визначає собою дії підприємства з прийняття оперативних рішень, які пов’язані зі змінами, що приймаються в законодавчій базі, а також реагування на зміни умов господарювання.

Мета, завдання та зміст податкового регулювання визначаються регулюючою функцією податків, тобто цей процес об’єктивно необхідний і від нього залежить стан не тільки податкової політики, а й економічний стан держави в цілому. Значення цього складного елементу податкового менеджменту зростає в зв’язку й з тим, що воно дозволяє зменшити протиріччя з фіскальною функцією податків. Велике значення мають конкретні методи, якими здійснюється податкове регулювання. Вони визначаються різними чинниками і, в першу чергу, метою податкового регулювання, його завданням, типом податків, суб’єктом оподаткування та ін. Серед всієї кількості методів, які застосовуються, можна виділити найбільш розповсюджені:

1.

2.

3.

4.

5.

Конкретне податкове регулювання здійснюється різними способами, які умовно поділяються на дві групи:

1) надання пільг по оподаткуванню;

2) застосування різних штрафних санкцій.

Необхідність податкового регулювання через систему пільг та санкцій пояснюється динамічним характером процесів відтворення. В економічній ситуації, яка склалася в державі, коли приймається той чи інший податковий закон на протязі короткого часу, податкове регулювання може досягти суттєвого значення. Але та ситуація, яка складається на початок фінансового року, може бути іншою в кінці року. Для урахування всіх змін, які впливають або можуть вплинути на економічний стан, й потрібне відповідне податкове регулювання.

У загальному вигляді надання пільг являє собою частину загальної податкової політики держави і найбільш імовірні можливості скоротити або зменшити податкові платежі для підприємства.

В цілому податкові пільги повинні бути спрямовані на зацікавленість підприємств у виробництві тієї продукції, яка потрібна державі, розвитку тих регіонів, які визначаються державою як регіони переважного розвитку, а також підвищення конкурентоспроможності продукції та підприємств в цілому.

Вони надаються згідно з чинним законодавством органами виконавчої влади, податковими органами в межах їх компетенції. При наданні пільг враховується багато чинників, до головних з яких відносяться:

1) джерела отримання податкового платежу;

2) розмір об’єкта оподаткування;

3) форма власності об’єкта оподаткування;

4) категорія платника податкового платежу;

5) держава, де знаходиться суб’єкт оподаткування;

6) вид продукції;

7) розмір бюджетного дефіциту;

8) пріоритети в розвитку економіки;

9) можливі наслідки для соціальної спрямованості політики держави тощо.

Усі податкові пільги, залежно від сфери застосування, поділяються на:

1) загальні, які надаються всім платникам визначеного податкового платежу без якихось винятків.

2) особливі, що надаються тільки окремим платникам податкових платежів (як юридичним, так і фізичним особам). Особливою рисою цих пільг є те, що в більшості вони носять суб’єктивний характер, залежать від тих, хто їх надає, і при цьому можливе використання їх в корисливих цілях окремих платників.

В цілому податкові пільги можуть надаватися в таких формах (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Форми податкових пільг

Пільги у формі зниження податкових ставок спрямовані на скорочення податкової бази. Так, наприклад, при визначені податкової бази при сплаті податку з доходів фізичних осіб ця база визначається, виходячи з розміру щомісячного доходу по відношенню до мінімальної заробітної плати, або прожиткового мінімуму, які затверджуються в країні; може бути знижена на визначений розмір матеріальної допомоги або при наявності дітей віком до 18 років та ін.

Податкові знижки бувають двох видів:

1) лімітні, коли розмір знижки не обмежується;

2) нелімітні, при цих пільгах дозволяється зменшувати базу оподаткування без будь-яких обмежень.

Сутність податкових вилучень полягає в тому, що з під оподаткування вилучаються деякі об’єкти або окремі елементи, або окремі види діяльності (наприклад, пільги при оподаткуванні прибутку релігійних організацій та ін.).

Сутність податкового кредиту полягає в зміні строку оплати податку від одного місяця до одного року. Особливе значення ця пільга має при наданні інвестиційного кредиту, коли головною метою стає стимулювання окремих інвесторів до вкладання коштів у вітчизняне виробництво. Для фізичних осіб