можуть надаватися податкові кредити при купівлі житла в кредит тощо.
Умовно всі пільги можна також поділити на дві групи: прямі та непрямі. До прямих пільг відносяться ті, які регулюють ставки оподаткування. Найважливіші з них:
1.
Зниження ставок оподаткування за окремими податками (наприклад, на податок на додану вартість діють дві ставки _ 20 % та нульова ставка).
2.
Надання підприємству податкового кредиту (але це належить до компетенції податкових органів).
3.
Встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або іншого показника (при розрахунку податку на доходи фізичних осіб).
4.
Повне звільнення платників податків (як юридичних, так і фізичних осіб) від сплати податку (наприклад звільнення від сплати податку на прибуток підприємств, які утворені інвалідами, або від сплати деяких податків підприємця, який перейшов на спрощену систему оподаткування _ на єдиний або фіксований податок).
До непрямих пільг по оподаткуванню відносяться ті, що надаються в залежності від видів діяльності або інших умов. Це ті пільги, які надаються:
1.
Окремим видам підприємств.
2.
При здійсненні окремих господарських операцій.
3.
При реалізації окремих видів товарів.
4.
По окремих видах витрат підприємства.
Іншим способом податкового регулювання є застосування різних штрафних санкцій, до яких відносяться штрафи, пені та інші донарахування. Вони застосовуються головним чином до порушників податкового законодавства.
Як система надання пільг, так і система застосування штрафних санкцій повинні бути в будь-якій державі, але ефективність податкового регулювання визначається співвідношенням між цими двома типами, і найбільш ефективна вона там, де більша питома вага надання пільг.
Всі податкові платежі, які сплачуються в державі, поділяються на дві групи: державні та місцеві. Але в деяких випадках податкове регулювання проводиться через розподіл загальної суми податків у відповідних частках у державний та місцеві бюджети.
Важливе місце в системі податкового регулювання займає перерозподіл дохідної частини бюджету та різних податкових надходжень між бюджетами різних рівнів. Так, при нестачі грошових коштів для покриття витрат місцевими бюджетами їм надаються різні дотації та допомога з державного бюджету, що є також одним з методів впливу на економіку регіону.
При здійсненні податкового регулювання велике значення мають відносини власності, тобто ті відносини, які складаються між різними суб’єктами _ державою, підприємствами, громадянами. Від цього залежать і податкові відносини. Це пов’язано з тим, що досить велика частина податків стягується або з майна підприємств, або з фізичних осіб, або з землі, яка є власністю, або з доходів від цієї власності.
Особливе значення має відношення держави до великих підприємств, головним чином державної форми власності. За своєю суттю вони в більшості є підприємствами-монополістами, і надання будь-яких пільг їм, в тому числі і податкових, ставить ці підприємства в особливі умови й негативно впливає на розвиток ринкових відносин.
При визначенні методів податкового регулювання потрібен розрахунок соціальних наслідків проведення цього регулювання. Прогнозування наслідків податкового регулювання дає можливість державним органам прийняти більш обґрунтоване управлінське рішення і вийти на створення більш раціональної податкової системи, а також своєчасно вносити необхідні корективи.
Податкове регулювання виконує не тільки поточні завдання, а й може приймати участь у майбутньому плануванні не тільки по окремих податках, а й по напрямках діяльності. Так, однією з найважливіших проблем для економіки України є розширення інвестиційної діяльності та залучення інвестицій з-за кордону. Для цього потрібно створити відповідний інвестиційний клімат, в першу чергу податковий. Одним з ефективних методів при цьому є надання інвестиційного податкового кредиту. В цілому його надання не порушує чинного податкового законодавства, але дає можливість оперативно керувати і визначати інвестиційний клімат країни.
При наданні податкового кредиту в першу чергу визначаються суб’єкти його надання. З урахуванням інтересів країни він надається тим іноземним підприємствам та кредиторам, які орієнтовані на найбільш важливі соціальні та економічні програми у державі. Велике значення при цьому мають також і довгострокові державні особисті гарантії для підприємств-інвесторів. Ці гарантії повинні стосуватися не тільки гарантій недоторканості інвестицій та їх повернення, а також створювати умови для розвитку даного напрямку діяльності та адекватно реагувати на різні зовнішні чинники, до яких відносяться інфляція, зміна політичної ситуації, зміна кон'юнктури ринку та ін.
Важливим напрямком проведення інвестиційної державної політики повинна бути орієнтація її на середній та малий бізнес. При цьому постає проблема надання податкового інвестиційного кредиту. Підприємства малого та середнього бізнесу знаходяться в більшості в підпорядкуванні місцевих органів самоврядування. А місцеві бюджети, як правило отримують недостатні податкові надходження в свої бюджети, тому виникає проблема з надання податкових інвестиційних кредитів податковими органами .
В інших державах з розвинутою ринкової системою надання податкового інвестиційного кредиту є одним з найважливіших методів податкового регулювання.
Важливим методом податкового регулювання виступає також податкове регулювання лізингових операцій. Ті підприємства, які займаються лізинговими операціями, можуть звільнятися від оподаткування, наприклад, своїх доходів, прибутку, який отриманий від проведення цих операцій. Можуть бути звільненими від сплати податку на додану вартість операції, які пов’язані з наданням лізингових послуг. Якщо підприємство здійснює операції, які пов’язані з міжнародним фінансовим лізингом, то йому можливо надання пільг при сплаті мита або інших податкових платежів.
В цілому надання пільг по окремих податкових платежах _ це дуже ефективний важіль впливу на економічний стан регіону. Але потрібне визначення цільового напрямку надання пільг. У більшості країн світу податкові пільги надаються переважно підприємствам-виробникам. Це дає змогу стимулювати виробництво тієї чи іншої продукції, підвищувати її конкурентоспроможність, збільшувати та розширювати питому вагу на ринку, давати можливість такому підприємству не тільки вижити в складних умовах, а й налагодити серійне виробництво продукції.
Треба також мати на увазі,
