Слід наголосити, що для подолання кризових явищ у економіці, сприяння інноваційному розвиткові, реформування податкової системи України та пошуку додаткових резервів для наповнення дохідної частини бюджету необхідні кардинальні зміни в наданні податкових пільг. І передусім потрібно встановити мораторій щодо надання нових податкових пільг і ретельно проаналізувати існуючі.

Оскільки податкові пільги за своєю сутністю є прихованою формою субсидіювання платників державою, умовно їх можна назвати податковими витратами. Податкові витрати мають здійснюватися відповідно до бюджетного розпису й фактичного виконання бюджету, а також за цільовим призначенням. Після закінчення бюджетного року обсяги проведених бюджетних витрат мають відображатися у звітності про виконання державного бюджету. Вказана система використовується, наприклад, у США.

Отже, за допомогою аналізу можна зробити висновки, що за допомогою пільг держава повинна спонукати об’єкти господарювання здійснювати такі варіанти розвитку, які відповідають загальнодержавним інтересам. Об’єктом пільгового оподаткування повинен стати конкретний проект, що реалізує пріоритети (ключові напрями), визначені державними програмами. Суб’єкти господарювання в рамках програм повинні брати на себе чіткі зобов’язання по використанню коштів, зекономлених у результаті наданої пільги (зниження витрат, реструктуризація виробництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій тощо). Необхідно суттєво скоротити безадресні фінансові пільги і усунути проміжні ланки при їх розподілі серед інвесторів.

Фінансові ресурси, залишені у суб’єктів господарювання в результаті пільгового оподаткування, мають стати об’єктом державного контролю і використовуватись на цілі, передбачені даною пільгою. У разі нецільового використання цих ресурсів необхідно припинити фінансування і застосувати до відповідного суб’єкта штрафні санкції.

Отже, роль податкових пільг, як і будь-якого іншого інструменту державного регулювання, не варто ні абсолютизувати, ні недооцінювати. З одного боку, вони є ефективними тільки за певних обставин та у поєднанні з іншими важелями впливу на економіку. З іншого боку, яким би не було стимулювання певних економічних процесів за допомогою податкових пільг, ні одна з цих систем не є досконалою, виключно стимулюючу, вільною від моментів гальмування.

2.2. Аналіз ставок оподаткування та оптимізація структури податків

Пошук шляхів удосконалення податкової системи України завжди був у центрі уваги вітчизняних науковців і практиків. Оподаткування неабияк впливає на соціально-економічну ситуацію в державі. Ефективна функціонуюча податкова система стимулює розвиток підприємницького сектору, підвищує рівень добровільної сплати податків, забезпечує необхідні ресурси для соціального розвитку країни. Аналіз і оцінка податкової системи зумовлюється необхідністю змін окремих параметрів оподаткування. Адже необхідно виявити, які її елементи деструктивно впливають на економічну ситуацію і віднайти резерви підвищення ефективності справляння податків.

Згідно рейтингу Всесвітнього банку Paying Taxes 2010, податкова система України за витратами часу і ресурсів займає 181 місце з 183. Підприємцям в Україні доводиться платити 147 податків і зборів та витрачати на це більше 736 годин в рік [69; с. 11]. Оцінка Всесвітнього банку підтверджується і результатами опитування топ-менеджерів 988 підприємств, проведеного компанією Appleton Mayer в період з 5 по 19 квітня 2010 року. 81% опитаних керівників, що працюють в Україні, не задоволено існуючою податковою системою. Більш того, респонденти констатують значне погіршення ситуації у сфері оподаткування в 2009 році. Серед ключових проблем абсолютну більшість бізнесменів відзначили нестабільність і неузгодженість податкового законодавства.

Податкова система держави виражена у діючій нормативно-правовій базі щодо оподаткування. Саме в податковому законодавстві закріплено склад податкових платежів, визначено основоположні принципи функціонування системи оподаткування, регламентовано права, обов’язки та відповідальність платників податків і працівників органів податкової служби тощо. Будь-які нововведення та реформи в сфері оподаткування здійснюють, вносячи зміни до податкового законодавства. Лише в цьому випадку вони впливатимуть на ефективність справляння податків та визначатимуть поведінку платників податків і контролюючих органів. Тому навіть найкращим чином сформована податкова система не працюватиме ефективно через недосконалість нормативно-правової бази. Недосконала правова база спонукає платників податків ухилятися від оподаткування.

Серед пострадянських держав тільки в Україні немає єдиного нормативного документа у сфері оподаткування _ Податкового кодексу, тому податкове законодавство представлене нормативно-правовими актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України тощо. Загальна кількість нормативно-правових актів, з яких згадано той чи інший податок і які мають відношення до регулювання процесу оподаткування в Україні близько 6942. Зрозуміло, що за такої кількості практично неможливо уникнути різного роду неузгодженостей та суперечностей у податковому законодавстві. Саме це явище, разом із нестабільністю та постійною зміною норм, є основними недоліками діючої нормативно-правової бази у сфері оподаткування.

Аналізуючи статистичні дані стосовно внесення змін та доповнень до податкового законодавства, можна зробити висновок, що наведена критика небезпідставна. На рис. 2.4. відображена динаміка внесення змін до законів України “Про ПДВ”, “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про податок з доходів фізичних осіб” (до 2004 року Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”).

Рис. 2.4. Динаміка внесення змін до законів України за 1997_2009 роки

Обрані для аналізу податки фіскально найбільш значимі для держави та великою мірою визначають поведінку платників податків. Найбільша кількість змін спостерігалася з ПДВ (145 одиниць за аналізований період) та податку на прибуток підприємств (125 одиниць за аналізований період) і значно менша ? по податку з доходів фізичних осіб (49 одиниць за аналізований період).

Найбільше змін із ПДВ та податку на прибуток підприємств було у 1999 та 2000 роках. Це пов’язано з наявністю певного часового лагу після докорінної законодавчої перебудови справляння даних податків у 1997 році, протягом якого проявилися певні недоліки та прогалини у правовому полі та виникла подальша потреба в їх усуненні