Враховуючи коефіцієнти легалізації, надходження при альтернативні структурі складатиме (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Податкові надходження від ресурсних і майнових податків при альтернативній структурі оподаткування

Податкові надходження | З врахуванням коефіцієнта легалізації, млн. грн. | Додаткові надходження, млн. грн.

Ресурсні платежі | 38192,7 | 15277,1

Податок з власників транспортних засобів | 7638,5 | 3055,4

Податок на нерухомість | 15277,2 | 6110,9

Разом | 61108,4 | 24443,4

Узагальнюючи отримані результати, можна зробити висновок, що структурні зміни на користь майнових та ресурсних податків дали б можливість мобілізувати на 24443,4 млрд. грн. більше.

Запропоновані зміни не зачіпають ставки ПДВ, акцизного збору та податку з доходів громадян. Потрібно збільшити ставки ресурсних платежів, в тому числі податку на землю та податку з власників транспортних засобів. Основну увагу слід зосередити на розробці умов оподаткування нерухомості. Основний тягар при оподаткуванні майна має лягти на заможні верстви населення. Для цього необхідно ввести неоподатковуваний мінімум (можливо, окремо для житла, гаражів та дач), тобто встановити неоподатковувані норми володіння майном Це дасть змогу виключити з кола платників громадян, які отримують, низькі і навіть середні доходи [58; с. 25_26].

Можливий також варіант прив’язки податку на майно з індивідуальним прибутковим податком, тобто, якщо громадянин придбає майно і декларує джерело доходів, за які це майно придбано, та сплачує з них податок, то він звільняється від сплати податку на майно. Отже, має бути реалізований принцип: вигідніше задекларувати доходи і сплатити податок з доходів, ніж сплачувати податок на майно. За такого підходу податок на майно служитиме або засобом легалізації доходів, або засобом оподаткування прихованих доходів.

Пропонуючи зміни в структурі податкової системи, ми встановили частки податку з власників транспортних засобів та податку на майно відносно ВВП 0,5 та 1% відповідно. Такий вибір пояснюється тим, що в офіційних джерелах немає інформації про об’єкти нерухомості в Україні за їх площею та вартісною оцінкою, щоб можна було спочатку обґрунтувати ставку податку і визначити можливу загальну суму надходжень, а потім вже його частку у ВВП Тому ми змушені були спочатку встановити частку податку на нерухомість у ВВП на мінімальному рівні.

Нашою метою було показати, що навіть незначні структурні зрушення у податковій системі у бік майнового та ресурсного оподаткування призведуть до збільшення надходжень. При цьому загальне податкове навантаження може зменшитись. При впровадженні цього податку і напрацюванні певного досвіду оподаткування ця частка може змінюватися.

Збільшення частки податку з власників транспортних засобів з 0,16 до 0,5% ВВП вважаємо можливим. 0,5% від ВВП становить 7638,5 млн. грн. Враховуючи 13 млн. зареєстрованих транспортних засобів,в середньому на один транспортний засіб припадає близько 580 грн. на рік. А зважаючи на те, що транспортні засоби купуються найбільш забезпеченими групами населення, то такі заходи дадуть змогу також встановити деяку соціальну справедливість.

Удосконалення ресурсних платежів у вітчизняній системі оподаткування сприятиме підвищенню реальної дохідності бюджетів та оптимального розподілу коштів від використання природно-ресурсного потенціалу і, як наслідок, – прискорення соціально-економічного розвитку країни. Формування економічного механізму, який дасть змогу ефективно використовувати ресурсні платежі для підвищення темпів економічного розвитку і рівня життя населення в державі, має в сучасних умовах надзвичайно актуальне значення.

Слід звернути увагу, що в альтернативній структурі податкових надходжень досить вагоме фіскальне значення посідає податок з доходів громадян. І це при тому, що в розрахунках були враховані лише легально отримані доходи, від оподаткування яких важко ухилитися. Удосконалення механізмів оподаткування інших видів доходів з метою запобігання їх приховуванню зміцнить фіскальну роль цього податку.

2.3. Оцінка ефективності діяльності контролюючих органів у сфері оподаткування

Світова фінансово-економічна криза, яка є причиною негативних процесів у вітчизняній економіці, поставила нові завдання перед державними інститутами й потребує оперативного підвищення продуктивності їх роботи. У системі державного управління соціально-економічними процесами важливе місце посідають контролюючі органи і, зокрема, державна податкова адміністрація. Враховуючи постійний дефіцит фінансових ресурсів, значний фіскальний дисбаланс, останнім часом її роль у реалізації державної політики підтримки добробуту суспільства тільки зростає.

Забезпечення належних податкових надходжень як складова фінансової політики є досить складним завданням навіть у періоди економічного піднесення, а розбалансування зовнішніх і внутрішніх ринків, зменшення доходів і погіршення фінансового становища платників податків висуває нові вимоги перед державною податковою адміністрацією. В таких умовах механізм збору податків потребує подальшої оптимізації, при цьому його інструменти й засоби реалізації мають враховувати сучасний і прогнозний соціально-економічний розвиток держави, потреби основного учасника податкових відносин _платника податків.

В ринкових умовах, при налагодженні партнерських відносин між податковими органами та платниками податків, особливого значення набуває робота з адміністрування податків.

До функцій органів державної влади при адмініструванні податків відносяться:

1) надання послуг платникам податків при виконанні ними свого обов’язку щодо розрахунку, декларування та сплати податкових зобов’язань;

2) контроль за виконанням податкового законодавства;

3) вирішення спорів, що виникають при застосуванні податкового законодавства;

4) застосування відповідальності за порушення податкового законодавства як платниками податків так і органами державної виконавчої влади;

5) примусове стягнення податків, що не були своєчасно сплачені та вжиття заходів, спрямованих на поновлення платоспроможності платників податків.

Податкове адміністрування є інструментом реалізації податкової політики. Ефективність проведення податкового адміністрування відображається певними показниками.

Для дослідження ефективності адміністрування податків та податкового планування доцільно проаналізувати рівень виконання встановлених завдань зі збору податкових платежів в Україні Для цього використовують коефіцієнт виконання плану податкових надходжень. Цей показник визначають відношенням фактичних податкових надходжень до планових за окремий рік. На рис. 2.5 зображена динаміка коефіцієнта виконання планових надходжень податків в Україні.

Протягом