Насамперед слід зазначити, що уряди європейських країн підходять до податкових змін надзвичайно виважено, із всебічним урахуванням думки громадськості. Яскравим прикладом є досвід Великої Британії: у 1992 р. вважалося, що англійські лейбористи, які були фаворитами виборчих перегонів, програли виборчу кампанію лише через необачні висновки стосовно податкової реформи, що передбачала збільшення до максимуму податку на сукупний дохід і впровадження поміркованої політики перерозподілу доходів.

Змістивши акценти із суто фіскального напряму розвитку, країнам – членам Європейського Союзу вдалося побудувати таку оптимальну систему оподаткування, яка в сучасному вимірі стала невід’ємною інтегрованою активною частиною загальної соціально-економічної політики, спрямованої на максимізацію добробуту всіх громадян.

Історія наводить досить багато прикладів вдалого застосування оподаткування, яке довело свою ефективність, доцільність і здатність позитивно впливати на розвиток економічних циклів. Саме тому починаючи з другої половини 2008 р. переважна більшість держав – членів Європейського Союзу проводять активну податкову політику, вживають додаткових заходів регулювання, маючи на меті усунення негативного впливу глобальної фінансової кризи.

Спостерігається наявність двох основних тенденцій у податковій політиці країн – членів Європейського Союзу. Перша тенденція – це проведення податкових реформ незначною кількістю країн. Друга – це політика, яка розраховує насамперед на автоматичні стабілізатори, доповнюючи їх дію цілеспрямованими заходами у сфері оподаткування.

Теорія та практика оподаткування свідчать, що при економічному зростанні прямі податки набувають домінуючого фіскального впливу, а при економічному спаді, навпаки, зростає роль непрямих податків, і це дає змогу закріпити і стабілізувати базу оподаткування.

Наявність у більшості країн Європейського Союзу на відміну від України пільгових ставок ПДВ та диференційованого підходу до оподаткування різних видів послуг (заклади харчування, перукарські послуги) дає їм більшу можливість використовувати податкові важелі впливу на економічну кон'юнктуру та забезпечувати додаткові надходження до бюджету від непрямих податків. Так, балтійські країни, враховуючи значний спад ВВП, обрали шлях збільшення податкового навантаження на платників податків. Зокрема, в Естонії передбачено зростання пільгової ставки ПДВ з 5 до 9% для визначеного асортименту товарів, до яких вона застосовується. У Латвії відбулося збільшення стандартної ставки податку з 18 до 21% і зниження ставки з 5 до 10% для різних типів товарів, які найменше потребують оподаткування. У Литві збільшено стандартну ставку ПДВ на 1% – до 19%. Ставка податку в розмірі 9%, що застосовувалась при оподаткуванні послуг з будівництва, і найнижча 5-відсоткова ставка – скасовані. У Болгарії з 1 липня 2009 р. загальну ставку ПДВ збільшено з 20 до 25%, а з серпня 2009 р. запроваджено ставку в розмірі 18% для молочних продуктів. В Ірландії ще з грудня 2008 р. підвищено стандартну ставку податку з 21 до 21,5%.

З метою збільшення сукупного споживання значна кількість країн – членів Європейського Союзу досить широко використовують непрямі податки. Так, у Бельгії зменшено ставку ПДВ з 21 до 6% для будівництва приватного і соціального житла. У Румунії зменшено з 19 до 5% ставку ПДВ для будівництва соціального житла, але за умови неперевищення його площі 120 м2 і вартості 90 000 євро. Для підтримки готельного бізнесу на Кіпрі тимчасово скорочено на 3% ставку ПДВ – до 5%. У Чеській Республіці встановлено пільгову ставку ПДВ для трудомістких місцевих послуг та пільги з цього податку на пасажирські автомобілі, які використовуються у підприємницькій діяльності. У Фінляндії починаючи з 1 жовтня 2009 р. передбачено зменшення ставки ПДВ з 17 до 12% на товари харчування. У Франції з 1 липня 2009 р. зменшено до 5,5% ставку податку для послуг ресторанного сервісу. На Мальті пролонговано знижки з податку для послуг у сфері культури. Велика Британія пішла шляхом тимчасового (на період з 1 грудня 2008 р. по 31 грудня 2009 р.) скорочення стандартної ставки ПДВ – з 17,5 до 15%.

У рамках вирішення проблеми оптимізації адміністрування податків у Бельгії, Португалії та Іспанії прискорено процедуру відшкодування ПДВ. У сусідній Польщі зменшено термін повернення податку зі 180 до 60 днів.

На сьогодні гармонізація у сфері прямого оподаткування головним чином зосереджена на податках, які безпосередньо впливають на рух капіталу: податку на операції з капіталом і податку на відсотки та дивіденди. І якщо на цей час непряме оподаткування підлягає регулюванню численними регламентами і директивами Ради та Комісії Європейського Союзу, то в межах прямого оподаткування країнам – членам ЄС більшою мірою надано фіскальний суверенітет, і воно віднесено до регламенту національних законодавчих систем, що дає їм можливість широкого використання цих податків у боротьбі з кризою. Підтвердженням зазначеного суверенітету є значна зміна ставок оподаткування індивідуальних і корпоративних доходів у 27 країнах – членах Європейського Союзу. За період з 2000 р. по 2008 р. найвища середня арифметична ставка податку з доходів фізичних осіб зменшилася з 44,7 до 37,8%, а середня арифметична ставка податку на корпоративний прибуток – з 31,9 до 23,6%, що сприяло зменшенню податкового тиску на економічних суб’єктів (додаток Е).

Незважаючи на наявність противників значного зниження корпоративних і прибуткових податків вони є вагомим інструментом боротьби з кризовими проявами в економіці країн – членів Європейського Союзу. Зокрема, канцлер Німеччини Ангела Меркель вважає, що зниження податкового тиску на доходи фізичних осіб не матиме значного впливу на їхні споживчі настрої. Існує твердження,