законом підвищено ставки акцизного збору на спирт, спиртні напої, вина та важкі дистиляти. З 2010 року запроваджена щорічна індексація ставок акцизного збору на спирт та алкогольні напої, яка залежатиме від рівня інфляції в Україні.
Також з 1 листопада 2009 року збільшено акцизний збір на дизельне пальне. Зростання показника, залежно від вмісту сірки, становило від 33% до 50%. З 1 лютого 2009 року в Україні на 25% збільшено акцизний збір на сигарети з фільтром, а на сигарети без фільтру _ на 24,8%, при попередньому підвищенні _ у липні 2009. У січні 2009 року було збільшено ставку акцизного збору на легкові автомобілі у 2,5_10 разів [40].
У процесі еволюції акцизного збору в Україні простежуються такі тенденції:
1)
перехід від адвалерних до специфічних ставок акцизного збору. Після встановлення ставок акцизного збору у фіксованих сумах з одиниці товару була вирішена проблема зі штучним заниженням митної вартості для правильності обчислення сум акцизного збору, що надходять до бюджету держави;
2)
частий перегляд ставок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби обумовлений, з одного боку, фіскальними потребами держави, бажанням збільшити надходження до бюджету за рахунок цих груп товарів, а, з іншого, визначенням величини податкових ставок методом “спроб і помилок”, а також емпіричними пошуками шляхів зменшення величини тіньових оборотів алкогольних напоїв і тютюнових виробів;
3)
використання за умов розширення кола підакцизних товарів податкових пільг у вигляді звільнення від оподаткування оборотів з реалізації окремих видів продукції, а за умов обмеження кола підакцизних товарів _ податкових пільг у вигляді зменшення величини податкових ставок. З цією тенденцією безпосередньо пов’язана й інша _ застосування пільг акцизного збору для захисту вітчизняного товаровиробника;
4)
покращення адміністрування акцизного збору, підтвердженням чого стало запровадження марок акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби; закріплення постійних представників податкової адміністрації за підприємствами, що виготовляють алкогольну продукцію; обкладання спирту етилового, який використовується для виготовлення різних товарів; призупинення приймання та переробки давальницької сировини для виробництва спирту, горілки і лікеро-горілчаних виробів; законодавче регулювання операцій з податковими агентами. Вдосконалення адміністрування акцизного збору спрямоване, перш за все, на зменшення нелегальних оборотів підакцизних товарів.
В умовах незалежної України початок формування інституту місцевого оподаткування був покладений разом із прийняттям 20 травня 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” [14], яким визначалися 16 видів місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення. Пізніше перелік місцевих податків та зборів був доповнений податком з продажу імпортних товарів. У 1997 р. склад системи оподаткування був уточнений новою редакцією Закону України “Про систему оподаткування”, яким встановлювалися 2 місцевих податки та 14 місцевих зборів. Закон України від 17 вересня 1999 р. “Про додаткові заходи щодо фінансування загальної середньої освіти” доповнив перелік місцевих зборів ще одним збором за право використання суб’єктами підприємницької діяльності приміщень, пов’язаних з їх діяльністю, що знаходяться у центральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам’ятками історії та культури. Проте у 2000 р. був прийнятий закон, який визнавав втрату чинності вищезгаданого закону від 17 вересня 1999 р. Починаючи з 1 січня 2004 р. скасовані ще два місцевих збори _ готельний та за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон.
Місцеві ради (сільські, селищні, міські) відповідно до визначеного переліку запроваджують на своїй території місцеві податки і збори, визначають механізм їх справляння та порядок сплати. Крім того, обов’язковими до запровадження сільськими, селищними та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язано запровадження певних податків і зборів, є комунальний податок, а також збори: за припаркування автотранспорту, ринковий, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, з власників собак.
1.3. Правове регламентування оподаткування та здійснення податкової політики
Відносини, пов’язані з встановленням та скасуванням податків, зборів та обов’язкових платежів, відносини, які виникають у процесі виконання обов’язків щодо їх сплати, а також здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування, регулюються податковим законодавством.
Діюча система нормативно-правових актів і, перш за все, податкових законів, регулює відносини (рис. 1.5):
1) між державою і платником _ стосовно визначення основних елементів оподаткування, порядку обчислення і справляння податків, зборів, обов’язкових платежів, правового статусу платників, їх відповідальності перед державою за порушення податкового законодавства;
2) між державою та органами місцевого самоврядування – щодо розмежування їхніх прав законодавчої ініціативи в податковій сфері, законодавчого закріплення за бюджетами кожного рівня влади власної дохідної бази, законодавчого визначення тієї частки загальнодержавних податків, яка на постійній чи довготривалій основі закріплюється за місцевими бюджетами, правового регулювання системи фінансового вирівнювання;
3) між державою та органами, що забезпечують справляння податків, зборів і обов’язкових платежів _ з приводу визначення правового статусу цих органів, порядку адміністрування податків, зборів, обов’язкових платежів, відповідальності за забезпечення своєчасного їх надходження до бюджетів всіх рівнів, дотримання податкового законодавства;
4) між органами податкової служби і платниками _ стосовно їх взаємин, прав та обов’язків і механізму їх реалізації.
Рис. 1.5. Сфера відносин, що регулюється податковим законодавством
Особливість цього аспекту податкових відносин в умовах створення вітчизняної правової держави полягає у наступному:
1. Виключно всі елементи податкової системи підлягають правовому регулюванню;
2. Законам належить провідна роль в процесі регулювання податкових відносин порівняно з іншими нормативно-правовими актами;
3. В деяких країнах сукупність податкових законів зводиться в податковий кодекс, основним принципом укладання
