Сьогодні в Україні з питань оподаткування існує більш як 1100 нормативно-правових актів, нормами яких повинні володіти та керуватись на практиці як платники податків, так і працівники органів державної податкової служби України.

Прийнято також виділяти підгалузі податкового законодавства, зокрема: законодавство про оподаткування прибутку підприємств; про оподаткування доходів населення; непряме оподаткування; майнове оподаткування; оподаткування за використання природних ресурсів; місцеве оподаткування тощо. Кожна з виділених підгалузей має спеціальні закони, законодавчі та нормативні акти, що регулюють справляння податків, зборів, обов’язкових платежів даної підгалузі.

Податкове законодавство в Україні можна також умовно поділити на загальну (базову), спеціальну та міжнародну частини.

До загальної (базової) частини законодавства з питань оподаткування слід віднести Конституцію України, Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року №1251-XII, Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ, Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20 грудня 2000 року №2181-01. Дані законодавчі акти визначають принципи побудови системи оподаткування в Україні, організаційно-правові основи діяльності податкової служби, її статус, функції тощо.

Спеціальна частина податкового законодавства включає Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168-97-ВР, Декрет Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” від 26 грудня 1992 року №18-92, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, Закон України “Про Єдиний митний тариф України” від 5 квітня 1992 року, Закон України "Про Митний тариф України” від 3 квітня 2001 року №2371-111, Митний кодекс України, Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року №889-IV, Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23 березня 1996 року №98/96-ВР, Декрет Кабінету Міністрів України “Пре державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93, Закон України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 року №2535-XII, Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17 грудня 1998 №320-XVI, Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року №727/98, Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” від 11 грудня 1991 року №1963-ХІІ, Декрет Кабінету Міністрів України “Про податок на промисел” від 17 березня 1993 року №24-93, Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року №56-93, Закон України “Про Державний бюджет України на відповідний рік” та ряд інших нормативно-правових актів, які встановлюють перелік податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування України, регламентують основні засади визначення суб’єктів податкових правовідносин, їх прав та обов’язків, об’єктів та бази оподаткування, розмірів податкових ставок та нормативів, порядок справляння та зарахування податків, порядок їх встановлення, зміни та скасування, а також надання податкових пільг, ведення податкового обліку, забезпечення виконання податкових зобов’язань та порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення, допущені у сфері оподаткування.

Міжнародна частина податкового законодавства України охоплює міжнародні конвенції, договори України про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на дохід та капітал. Дані нормативно-правові акти застосовуються як щодо доходів юридичних осіб, так і щодо доходів фізичних осіб-резидентів та нерезидентів України.

На сьогодні правове регулювання податкових відносин багатьох розвинутих країн світу базується па наступних принципах:

1) принцип стабільності незмінності законодавства з питань оподаткування, видів податків, правил їх нарахування і стягнення протягом тривалого періоду;

2) принцип економічної обґрунтованості встановлення податків та зборів відповідно до фінансових можливостей платників з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат та доходів бюджету;

3) принцип передбачуваності зміни у податкове законодавство повинні здійснюватись відкрито для громадян-виборців та з врахуванням соціально-економічної обґрунтованості;

4) принцип антиінфляційної спрямованості податків запобігання інфляції шляхом оптимальних податкових вилучень;

5) принцип рівності рівного обов’язку платників податків при рівних умовах оцінки та розмірах доходів;

6) принцип стимулювання формування економічної та правової зацікавленості у здійсненні певної діяльності, виходячи з умов її оподаткування та отримання більш високих доходів;

7) принцип економічності співмірність витрат, пов’язаних зі стягненням податків, з доходами, одержаними від їх збору.

В свою чергу, податкове законодавство України в багатьох випадках не відповідає цим класичним принципам, для нього притаманні ряд суттєвих вад та недоліків. Так, зокрема, існують неузгодженості та протиріччя окремих податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків [23, с.38_].

Функцію прийняття законодавчих актів у податковій сфері, як й інших законів, в Україні здійснює вищий орган державної влади – Верховна Рада. Підготовка проектів відповідних законів покладена на Кабінет Міністрів і безпосередньо на Державну податкову адміністрацію України. Проекти можуть також вноситися окремими народними депутатами. Оскільки оподаткування – досить специфічна сфера, то до підготовки проектів законів широко залучаються фахівці. Проект розглядається профільним комітетом Верховної Ради, за висновками якого рекомендується до розгляду сесії.

Правове регламентування у сфері оподаткування починається зі встановлення складу податкової системи. На сьогодні це регулюється Законом України “Про систему оподаткування”. Він визначає принципи системи оподаткування, види податків, зборів та обов’язкових платежів, напрями їх зарахування, об’єкти оподаткування, права платників податків та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Визначивши принципи побудови і склад податкової системи, необхідно законодавчо відрегулювати справляння податків шляхом прийняття окремих законів за кожним із них. Ця робота теж покладається на Верховну Раду.