Це сприятиме розвитку підприємництва в Україні за рахунок спрощення податкового законодавства, забезпечення його незмінності протягом тривалого часу, створення прозорих правил ведення господарської діяльності та оподаткування, а також забезпечення єдиних справедливих підходів до всіх суб’єктів податкових правовідносин. Він також сприятиме зміцненню партнерських взаємовідносин між громадянами, суб’єктами підприємництва та державою, що в свою чергу призведе до збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів, зростання прибутків підприємств та доходів громадян.

Потребу в прийнятті Податкового кодексу України визнають усі політичні діячі незалежно від їх суспільних поглядів. Однак незважаючи на те, що розробку “економічної конституції” визначено пріоритетним напрямом удосконалення законодавства, а робота над її запровадженням розпочалася ще в червні 2000 р., коли в парламенті було зареєстровано проект закону №3266-1, Україна залишається єдиною пострадянською країною, яка на сьогодні не має власного Податкового кодексу.

У цьому важливому для країни документі закладено основи формування правового середовища нової ідеології оподаткування. З його прийняттям Україна ввійде в нове тисячоліття з сучасним і цивілізованим податковим законодавством _ виваженим, економічно обґрунтованим і прийнятним для всіх суб’єктів податкового процесу.

В проекті Кодексу передбачено суттєве скорочення загальної кількості загальнодержавних та місцевих податків і зборів. Ним передбачається включення до системи оподаткування 23 види податків, зборів та обов’язкових платежів замість 39, передбачених діючою сьогодні системою. З переліку місцевих податків і зборів вилучено цілу низку існуючих сьогодні місцевих податків і зборів, які не відіграють істотної ролі у формуванні місцевих бюджетів, проте вимагають невиправданих витрат на їх адміністрування. З метою забезпечення стабільної фінансової бази місцевих бюджетів в проекті Податкового кодексу запропоновано доповнити окремими новими зборами перелік місцевих податків і зборів.

Проектом Податкового кодексу передбачено зниження ставок податку на прибуток підприємств та ПДВ, підвищення податкового навантаження на доходи заможних громадян. Також в цьому документі пропонується перегляд базових нормативів за спеціальне використання природних ресурсів та поетапне підвищення ставок акцизного збору з метою адаптації вітчизняного законодавства до норм Європейського Союзу.

Одна з найголовніших проблем, які заважають працювати і підприємцям, і податківцям, _ це нестабільність податкового законодавства і його заплутаність. Змінюючи одну норму закону і не змінюючи інших, лише на деякий час вирішується питання, як результат цього законодавчий акт стає ще заплутанішим і потребує подальшого вдосконалення.

Податковий кодекс України повинен забезпечити комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, вирішити питання усунення прогалин податкового законодавства та забезпечити його гармонізацію з нормами іншого законодавства України. Вдосконалення податкового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу України, має на меті створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Висновок до розділу 1

В умовах розвинених ринкових відносин податкова система є важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Податкова політика _ це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Завдання з побудови оптимальної податкової системи полягає у забезпеченні балансу потреб і можливостей держави і громадян, публічними і приватними інтересами.

Основою правового регламентування сфери оподаткування є Закон України “Про систему оподаткування”, прийнятий 15 липня 1991 р. та Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20 грудня 2000 року №2181-01. Дані законодавчі акти визначають принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків, зборів та обов’язкових платежів, напрями їх зарахування, об’єкти оподаткування, права платників податків та відповідальність за порушення податкового законодавства.

До основних законів спеціальної частини відносять Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168-97-ВР, Декрет Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” від 26 грудня 1992 року №18-92, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року №889-IV, Закон України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 року №2535-XII, Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року №727/98, Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” від 11 грудня 1991 року №1963-ХІІ, Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року №56-93, Закон України “Про Державний бюджет України на відповідний рік” та ряд інших нормативно-правових актів, які встановлюють перелік податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування України,

Сучасна проблема податкової системи України полягає у відсутності достатнього науково-практичного досвіду в стратегічному управлінні податковою політикою, тому наша держава йде шляхом експериментального пошуку кращих варіантів податкової системи, роблячи багато помилок. Як показали дослідження, теперішня податкова система країни сформувалася під впливом необґрунтованих змін податкових ставок та прийняття численних нормативно-правових актів.

Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи та створення єдиного всеохоплюючого податкового закону _ Податкового кодексу.

РОЗДІЛ 2

ПРАГМАТИКА ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

2.1. Форми і методи проведення податкового регулювання

Ринковому механізму властиві самоорганізація та саморегулювання. Проте, незважаючи на це, ефективне функціонування ринкової економіки, а тим більше соціально орієнтованої економіки, неможливе без втручання держави в регулювання економічних та соціальних процесів на рівні суспільства, регіонів та суб’єктів господарювання.

Інакше