Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівар-тості. На зміну обсяг) реалізації продукції виливає зміна обсягу ви-робництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, зали-шків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки па обсяг реалізації продукції, а й па її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибу-ток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки, державного регу-лювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за ра-хунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.

Таким чином можна зробити висновок, що можливості підпри-ємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рента-бельність є досить істотними.

Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівар-тості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективнос-ті. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, пос-луг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошо-вій формі поточні витрати підприємства па їх виробництво (вико-нання) та реалізацію.

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собі-вартість; витрати на виробництво та реалізацію — повну собівар-тість продукції.

Можливість підприємства впливати на формування собівартості є істотною. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на со-бівартість, регламентований державою. Протягом 1996 року Поста-новами Кабінету Міністрів України були затверджені Типові поло-ження з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт тощо.

На основі Типових положень розроблено галузеві, відомчі поло-ження, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються в собівар-тість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соці-альні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних акти-вів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір окремих із них також регулюється державою встановленням норма-тивів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

* відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне сі раху-вання, соціальне страхування, фонд ліквідації наслідків Чорнобиль-ської катастрофи);

* амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

* витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фон-дів;

* інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд на фінансування автомобільних доріг, деякі позабюджетні фонди фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт).

Можливість впливу підприємств на названі елементи витрат є обмеженою. Однак вона можлива з допомогою належного управ-ління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її випла-ти; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 тра-вня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується кате-горія «собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базу-ється на обчисленні валового доходу і його наступному коригуван-ні. Однак з цього не слід робити висновку про скасування собівар-тості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголоси-ти деякі економісти після прийняття названого Закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий ре-зультат виробничо-господарської діяльності підприємства. У наказі Мінфіну України від 17 листопада 1997 року № 247 щодо складання річного бухгалтерського балансу підприємства за 1997 рік є чіткі вка-зівки про необхідність керуватися Типовими положеннями з плану-вання, обліку й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

Скорочення витрат па виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження її собівартості с важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання чис-ленних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробниц-тво і реалізацію продукції. Для цього необхідно: знати повний пере-лік вказаних витрат, що дасться в Типових положеннях, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отри-мали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодав-чих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Методи розрахунку прибутку від реалізації

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Пла-нування, прогнозування отримання прибутку суб'єктами господа-рювання необхідне для складання поточних і перспективних фінан-сових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, по-слуг) мас деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

Так, у виробничій сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначається прибуток від надання по-слуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестицій-ними фондами, підприємствами торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат па одну гривню продукції, еко-номічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окре-мими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для роз-рахунку необхідні такі вихідні дані.

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

2. Повна