У багатьох країнах порядок визначення валових доходів і валових витрат використовується як стимуляційний і регуляцій-ний фактор. Так, у США до числа валових витрат включають-ся спеціальні витрата, до яких належать суми одержаних диві-дендів та Інші. У Швеції з валового доходу вираховуються пенсії колишнім робітникам, премії страховим компаніям за пенсії робітникам підприємства, відрахування у фонди трудя-щих. У більшості країн із валового доходу вираховуються подат-ки., сплачені органам місцевого самоврядування, оплата послуг юристів, економістів радників, які запрошуються, внески добродійним товариствам, пожертвування закладам освіти, лікарням, будинкам інвалідів та престарілих, церковним пара-фіям, науково-дослідним установам, університетам тощо.

Нині чинний порядок оподаткування прибутку під-приємств дає значні підстави для застосування стимуляційних функцій податку на всіх етапах податкового процесу. Най-активніше ці можливості використовуються при визначенні прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Із прибутку підприємства перед оподаткуванням вирахо-вуються штрафи, грошові компенсації засновникам, витрати на проїзд власників фірм, суми, пов'язані з амортизаційними пільгами тощо. У деяких випадках прибуток для оподаткування може збільшуватися. Так, у Великобританії до оподатковувано-го прибутку додаються витрати з утримання штатів компаній або закордонних клієнтів.

У багатьох країнах податок сплачується за єдиною ставкою, але є приклади, коли прибуток поділяється на дві частини. Од-на з них — це прибуток, що розподіляється серед засновників, інша — це прибуток, що не розподіляється. За заниженою ставкою оподатковується прибуток, що розподіляється. Впро-вадження нарізного оподаткування прибутку, на думку законо-давців, усуває подвійне оподаткування. Так, у ФРН нерозподільний прибуток оподатковується за ставкою 55 відсотків, а прибуток, що розподіляється, — за ставкою ЗО відсотків. Та-кий підхід стимулює до збільшення доходів акціонерів.

Досить широкого застосування набула амортизаційна пільга, тобто надання права прискореної амортизації. Амор-тизаційні пільги стали важливим засобом державного регулю-вання науково-технічного прогресу, впровадження нових тех-нологій, оновлення основного капіталу. Надаючи права прискореної амортизації за тими чи іншими видами основних фондів, держава тимчасово втрачає доходи, проте у підприєм-ства накопичуються ресурси для модернізації та технічного переоснащення виробництва, що в кінцевому підсумку забез-печує його розширення, збільшення прибутків і, відповідно, доходів бюджету.

У деяких країнах, насамперед у ФРН, набула поширення практика звільнення від оподаткування прибутку, який відра-ховується до резервних фондів. Законом про акціонерні това-риства у ФРН правлінням на власний розсуд дозволяється формувати резервні фонди для покриття непередбачуваних витрат і збитків, фінансових зобов'язань. Прибуток, що спря-мовується до резервних фондів, звільняється від оподаткуван-ня. Як стверджують спеціалісти, висока конкурентоспромож-ність корпорацій ФРН на світових ринках пояснюється значними пільгами і, зокрема, формуванням резервних неопо-датковуваних фондів.

Слід звернути увагу на такий стимуляційний фактор, як по-даткові кредити. Суть їх полягає в тому, що корпорації, які сплачують податок на прибуток, мають право залишати в своєму розпорядженні частину податку та використовувати його на фінансування певних економічних і соціальних завдань, визначених законодавством, тобто податкові кредити набувають цільового характеру. Як правило, податкові кредити мають ін-вестиційні спрямування, а також стимулювання зайнятості.

Характерним є той факт, що в більшості країн ставка, по-датку на прибуток корпорацій диференціюється залежно від галузі економіки (легка промисловість, машинобудування, хімічна промисловість).

Види перевірок податкових органів

Податкові органи здійснюють камеральні, документальні і тематичні перевірки.

Камеральна перевірка (без виходу на підприємство) проводи-ться податковим інспектором у момент одержання декларацій та розрахунків з використанням бухгалтерської звітності. Перевірці підлягають такі питання:

повнота і своєчасність подання звіту, податкових декларацій та розрахунків;

дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих доку-ментів;

узгодженість звітних даних;

послідовність даних у формах звітності;

відповідність даних, що використовуються для складання розрахунків, даним, відображеним у звітності;

правильність заповнення всіх пунктів декларацій та розра-хунків;

правильність арифметичних підрахунків та визначення сум і термінів сплати або повернення з бюджету належних сум.

Увагу треба приділити методиці перевірки кожного із зазна-чених питань.

Документальна перевірка — це другий етап контрольної ро-боти податкових органів за правильністю нарахування та своєча-сністю сплати до бюджету податків та зборів. Документальні пе-ревірки бувають планові та зустрічні. Планові документальні пе-ревірки здійснюються за річними планами контрольно-економіч-ної роботи та квартальними графіками перевірок по кожній діля-нці роботи. До планів потрапляють насамперед такі підприємст-ва, що отримують найбільші суми прибутків або мають значні обороти, чи допускають грубі порушення податкового законо-давства.

Документальні планові перевірки можуть проводитися не рідше одного разу на два роки і не частіше одно-го разу на рік.

Для перевірки податковий інспектор повинен мати належним чином оформлене посвідчення на перевірку та програму пере-вірки.

Програма складається виходячи з основної мети перевірки — виявлення достовірності визначення прибутку, інших об'єктів оподаткування, правильності обчислення податків і своєчасності виконання зобов'язань перед бюджетом; оцінки стану звітної ди-сципліни і ведення податкового та бухгалтерського обліку. У програму може бути включено від 10 до ЗО питань. Основними з них є:

1) правильність відображення в бухгалтерському обліку ре-зультатів попередньої перевірки;

2) дотримання положень інвентаризації і правильність відо-браження у звітності її результатів;

3) повнота відображення в обліку валових доходів підприємства;

4) достовірність відображення в обліку валових витрат під-приємства:

правильність обліку і списання матеріальних цінностей;

правильність відображення витрат на оплату праці;

законність і правильність створення резервів майбутніх ви-трат;

обґрунтованість витрат:

на спецодяг, спецвзуття та спецхарчування;

на науково-технічне забезпечення господарської діяльності;

на підготовку кадрів;

на рекламу;

на представницькі цілі;

на відрядження;

на сплату орендних платежів;

на утримання об'єктів соціально-культурної сфери;

на інші цілі;

правильність нарахування внесків до цільових державних фондів;

достовірність відображення в обліку плати за землю та пла-тежів за ресурси;

обґрунтованість нарахування майнових податків; «правильність віднесення на