Зміст

Вступ.

Податки – дуже складна і надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова та юридична категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з одного боку, податки – це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу.

Із другого боку, податки – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Податки – це обов’язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку – позбавленою будь-якого сенсу.

Об’єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів.

Створення податкової системи – це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім’ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.

Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об’єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.

Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджету певних сум коштів, а й саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Проте не слід забувати, що податки є ще й дуже небезпечним інструментом у розпорядженні держави. Адже без наукової концепції податкової політики вони можуть гальмувати економічний розвиток держави. Концепція податкової політики держави повинна містити обґрунтовані висновки щодо впливу оподаткування на результати господарської діяльності підприємств та організацій, обсяг, напрямки й характер інвестицій, розмір і структуру фонду споживання, галузеву й територіальну структуру економіки.

Безпосередньо збиранням податків займаються спеціальні служби. У різних країнах вони мають різні назви, але мета їх одна: забезпечити ефективне, правильне, своєчасне надходження податків до бюджету країни.

В Україні ця служба – Державна податкова адміністрація України.

„Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.” Ст. 67 Конституції України

Розділ 1. Загальна характеристика податкових органів деяких зарубіжних країн

1.1 Податкові органи США

Важливим напрямком податкової реформи 80-х років в США було посилення законів по відношенню до платників податків, що укривають свої доходи, та мір по вдосконаленню механізму контролю, за правильністю уплати податків.

В податковому законодавстві США та інших країн з ринковою економікою, не діє принцип презумпції невинності, та обов’язок доказу при розгляді судових позовів по податковим справам завжди покладається на платника податку.

При цьому він позбавлений права на відмову у пред’явленні відомостей, що можуть бути використані проти нього в ході судового розгляду. Такі правові норми діють не лише в США, але й в ФРН, Франції, Швейцарії та інших країнах.

В податковому законодавстві передбачено «вилучення» з цивільних прав та свобод недоторканості житла, таємниці листування та інших.

Таким чином, дії органів фінан-сового розшуку, котрі в інших випадках класифікувались би як «вторгнення в приватне життя», в податковому праві розглядаються як норма. При заповненні податкової декларації платник податку повинен повідомити відомості не тільки про фі-нансове положення своєї сім’ї, але також і про стан здоров’я, внески в фонди різноманітних суспільних та політи-чних організацій та будь-які інші відомості, якщо податкові органи вважають їх необхідними для обчислення суми податку.

В більшості країн з розвинутою ринковою економікою податкові судові позови виключені із сфери майнових позовів та, по суті, дорівнені до кримінальних справ. Відповідно за навмисне приховання доходу від оподаткування законодавством передбачені такі ж сурові покарання, як за кримінальні злочини. Так, в США платник податку за рішенням суду може бути піддати й штрафу до 100 тисяч доларів (для корпорацій - до 500 тисяч доларів) або тюремному ув’язненню до 5 років, в ФРН злісне ухилення від сплати податків карається позбавленням свободи до 10 років.

В деяких країнах (США, ФРН) діє інститут податкових судів, що розглядають виключно позови за податковими спорам.

Органи фінансового розшуку представляють собою спеціалізовані поліцейські служби, укомплектовані професіо-налами високої кваліфікації, котрі використовують при проведенні розслідувань такі специфічні методи, як: