Такий стан боротьби зі злочинністю у сфері оподаткування пояснюється тим, що у співробітників правоохоронних органів і податкових адміністрацій різні підходи до кваліфікації виявлених правопорушень, оцінки зібраних доказів та оформлення матеріалів за даними фінансово-господарської діяльності платників податків. Якщо складений працівниками податкових адміністрацій акт задовольняє їх і є підставою для стягнення несплачених платежів і штрафних санкцій, то для слідчих органів він не завжди може бути підставою для порушення кримінальної справи.

Для уникнення цих недоліків і підвищення ефективності організації боротьби зі злочинами у сфері оподаткування працівники органів внутрішніх справ і податкових адміністрацій у своїй практичній діяльності мають керуватися положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Кримінального і Кримінально-процесуального кодексу України.

При цьому важлива роль надається створенню спеціальних підрозділів податкової міліції для забезпечення оперативного висококваліфікованого контролю за сплатою податків. Не слід недооцінювати специфіку соціально-економічної ситуації і національні особливості різних регіонів. Водночас дуже важливо забезпечити на всіх етапах активну роботу щодо психологічної переорієнтації особового складу оперативних підрозділів МВС України при прийнятті переважно самостійних виважених, компетентних рішень з питань, пов'язаних з попередженням ухилення від сплати податків.

Заключна частина.

„Здоров’я” держави залежить від стану її органів, а стан органів залежить від „здоров’я” держави. Законодавчо, статус, права, обов’язки та повноваження податкових органів врегульовані належним чином. Безперечно, є і недоліки, є і „прогалини”, але наявні закони дають повну можливість для нормального функціонування податкових органів. Але фактично, критична ситуація у суспільстві безпосередньо впливає на виникнення проблем у їх діяльності. Розглянемо ці проблеми, та спробуємо вказати на можливі шляхи їх вирішення:

Порушення законодавства. У цієї проблеми є дві сторони: по-перше, „прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування” є правом ДПАУ. Ці нормативні акти не можуть змінювати закони, тобто не можуть встановлювати самостійних правовідносин, вони можуть тільки пояснювати норму закону, тлумачити (хоча іноді ці тлумачення теж стають прикладом так званої „нормотворчості”). На практиці, податкові органи вимагають виконання цих нормативних актів, і навіть звертаються до суду, посилаючись на норми саме цих актів; по-друге, дуже часто працівники податкових органів порушують законодавство, виходячи за межі своїх повноважень, користуючись незнанням громадянами та підприємствами своїх прав для „наїздів”.

Одним з аспектів цієї проблеми є видання підзаконних нормативних актів, що суперечать закону. Одним з яскравих прикладів може бути видання Постанови Кабінету міністрів № 1270 від 2001 року, яка, всупереч Закону України „Про ПДВ”, відмінила зарахування експортного ПДВ на рахунок юридичної особи, та змусила використовувати схему повернення ПДВ шляхом зарахування боргів кредиторів підприємства перед державою. При зверненні до суду, він виносив рішення на користь підприємства, але вони не виконувались (ця ситуація демонструє не тільки проблему, пов’язану з податками, але й загальний стан України, як „правової” держави).

Дуже складно пропонувати шляхи вирішення цієї проблеми, бо це вада всього суспільства, яка вирішується не за рік, і навіть не за 10 років.

Корумпованість. Велика корумпованість органів податкової служби, як і суспільства взагалі. Численні „родинні”, дружні стосунки там, де повинні бути стосунки „держава-громадянин”.

Взагалі, в першу чергу все залежить від людей. А що можна вимагати від людей, коли держава подає їм цілком „наглядний” приклад поведінки.

Список використаної літератури

Конституція України від 28.06.1996 р.

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 4.12.1990 р. (із останніми змінами та доповненнями від 21.12.2000 р.)

Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.92 р. (із останніми змінами та доповненнями від 18.01.2001 р.)

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. (із останніми змінами та доповненнями від 17.05.2001 р.)

Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 р.” від 7.12.2000 р.

Закон України “Про організаційно – правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30.06.1993 р. (із останніми змінами та доповненнями від 23.03.2000 р.)

Закон України „Про державну статистику” від 17 вересня 1992 року з останніми змінами та доповненнями від 13 липня 2000 року

Закон України „Про внесення змін до кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з утворенням податкової міліції” від 5 лютого 1998 р. з останніми змінами та доповненнями від 7.12.2000 р.

Закон України „Про джерела фінансування органів державної влади” від 30 червня 1999 року

Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року

Постанова Кабінету Міністрів „Про внесення змін і доповнень та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питання визначення джерел фінансування органів державної влади” від 16 березня 2000 року з останніми змінами та доповненнями від 8 листопада 2000 року

Постанова Кабінету Міністрів „Про забезпечення діяльності Державної податкової адміністрації України” від 15 листопада 1996 р. із останніми змінами і доповненнями від 25.08.98 р.

Постанова Кабінету Міністрів „Про затвердження Порядку надання податкових роз’яснень” від 16 травня 2001 року

Указ Президента “Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України” від 13.07.2000 р.

Указ Президента “Питання державних податкових адміністрацій” від 30.10.1996 р.

Указ Президента “Про символіку державної податкової служби в Україні” від 23 червня 2001 року

Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів