порядок відкриття і режим здійснення операцій за якими вста-новлено Інструкцією про відкриття банками рахунків у націо-нальній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правлін-ня Національного банку України за № 527 від 18 грудня 1998 р.
Готівкові розрахунки обслуговують купівлю-продаж товарів, як правило, за участю населення, тобто здійснюються між під-приємствами і населенням, між окремими громадянами. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності набули права ви-користовувати готівку у розрахунках між собою без обмеження. З рахунків підприємств готівка видається за чеками, на звороті яких зазначається цільове призначення грошей, що будуть одер-жані.
Касові операції, тобто касове (готівкове) обслуговування су-б'єктів господарювання і населення, є важливим напрямом ді-яльності Національного банку України і комерційних банків. Банки організовують збір (інкасацію) готівки, що вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам (орга-нізаціям, установам) і населенню готівки відповідно до існуючих положень і правил.
Національний банк України здійснює емісію грошей та регу-лює сферу емісійно-касових операцій у господарському обороті України. Він встановлює для всіх суб'єктів господарювання єдині правила щодо обігу готівки, її збереження і раціонального ви-трачання.
Для підприємств, організацій і установ встановлено єдиний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортуван-ня і видачі, єдині вимоги щодо технічного оснащення і облад-нання приміщень кас підприємств, оформлення касових доку-ментів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і контро-лю за додержанням касової дисципліни.
Установи банків повинні постійно контролювати додержання всіма суб'єктами розрахункових правовідносин правил ведення касових операцій.
Ринкове реформування потребує постійного перегляду та вдо-сконалення нормативних документів, що регламентують обіг го-тівки. Нормативна база Національного банку України щодо регу-лювання використання готівки має охоплювати усі сфери її обігу.
Відповідно до ст. 99 Конституції України забезпечення ста-більності грошової одиниці є основною функцією Національного банку України.
Для забезпечення організації готівкового грошового обігу На-ціональний банк України відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» здійснює:—
виготовлення та зберігання банкнот і монет;—
створення резервних фондів банкнот і монет;—
встановлення номіналів, систем захисту платіжних ознак та дизайну грошових знаків;—
встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;—
встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезен-ня, вилучення та інкасації готівки;—
визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств та ор-ганізацій;—
визначення вимог стосовно технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ.
Таким чином, готівкові розрахункові правовідносини — це вре-гульовані нормами права відносини, що виникають, змінюються і припиняються між суб'єктами у процесі касово-емісійної діяльності.
Національний банк України як єдиний емісійний банк і ка-совий центр держави організовує та регулює обсяг і структуру го-тівкової маси в обігу на підставі основних напрямів грошово-кредитної політики й показників економічного і соціального роз-витку України.
Рух основної маси готівки через каси банку складається, з од-ного боку, з видач готівкових коштів суб'єктам господарювання для виплати заробітної плати, дивідендів, оплати сільськогоспо-дарських продуктів, закуплених у населення, розрахунків по пен-сіях, стипендіях, допомогах, забезпечення інших господарських потреб, з другого — з надходжень грошової виручки від реалізації продукції, продажу товарів, надання послуг, виконання робіт, сплати податків, зборів і з інших джерел.
Оскільки через каси підприємств, установ і організацій про-ходить переважна маса готівкових коштів, правильна організація їх обороту має важливе значення, безпосередньо впливаючи на розмір грошової маси в обігу, її стабільність, швидкість обігу гро-шей. Для регулювання сфери готівково-грошового обігу Націо-нальний банк України використовує ліміт залишку готівки в ка-сах підприємств (організацій, установ).
Відповідно до Порядку ведення касових операцій у націо-нальній валюті в Україні усі суб'єкти розрахункових відносин, які мають рахунки в установах банків, зобов'язані зберігати свої кошти на цих рахунках.
Наприкінці кожного дня підприємства, організації та установи можуть залишати в своїх касах готівку лише в межах ліміту. Ліміт залишку готівки в касі встановлюється щорічно протягом пер-шого кварталу. У разі звернення протягом року клієнта (або з іні-ціативи банку) щодо перегляду ліміту каси і поданні ним відпо-відного документа — заявки-розрахунку остання має бути розг-лянута банком, і за умови її обґрунтованості встановлений раніше ліміт каси переглядається.
Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства (не-залежно від того, перебуває чи не перебуває воно на самостійно-му балансі) встановлюється комерційними банками за місцем відкриття основного поточного рахунку з огляду на режим та специфіку роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкаса-торів.
Усю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку і в строки, встанов-лені установою банку для зарахування їх на рахунки. У разі, як-що ліміт залишку готівки в касі підприємства взагалі не встанов-лено, то вся наявна готівка його в касі наприкінці дня має бути здана до банку.
Для підприємств і організацій, які мають постійну грошову виручку і зобов'язані здавати її до банку або на пошту щоденно наприкінці робочого дня, ліміт залишку готівки в касі встанов-люється в розмірах, необхідних для забезпечення нормальної ро-боти вранці наступного дня. Для виробничих підприємств, а та-кож для організацій і установ, які не мають постійної грошової виручки і одержують готівку в банку, ліміти залишку каси вста-новлюються в межах середньоденного витрачання готівки, крім витрат на заробітну плату, допомоги за тимчасовою непрацез-датністю, стипендії, премії.
Колективні сільськогосподарські підприємства, колгоспи, сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки (далі — ко-лективні сільськогосподарські підприємства) самостійно визна-чають обсяги готівки, що постійно