Видача готівки підприємствам (організаціям, установам) має забезпечуватися установами банків насамперед за рахунок поточ-них надходжень грошей до каси банку. Якщо поточних над-ходжень недостатньо для покриття видатків, установи банків звертаються до територіальних управлінь Національного банку України за підкріпленням операційної каси.

Установи комерційних банків укладають з територіальними управліннями Національного банку України договір про здійснен-ня касового обслуговування банку. Головним предметом цього до-говору є регламентація порядку підкріплення операційної каси установи банку, здачі готівки операційної каси установи банку до оборотної каси управління Національного банку України та оплата послуг касового обслуговування.

Установи Національного банку України при підкріпленні ко-мерційних банків встановлюють плату за касове обслуговування відповідно до тарифів банківських послуг, затверджених поста-новою Правління Національного банку України за № 381 від 17 листопада 1997 р. «Про внесення змін і доповнень до поста-нови Правління Національного банку України за № 147 від 12 травня 1997 р. «Про затвердження Переліку і Тарифів бан-ківських послуг, що надаються установами та регіональними уп-равліннями Національного банку України за операціями (послу-гами), пов'язаними з діяльністю клієнтів і банків-кореспонден-тів, Національного банку України».

Національний банк України витрати на касове обслуговуван-ня бюджетних організацій, військових частин і видачу готівки комерційним банкам для виплати пенсій через підприємства зв'язку передбачає у власному кошторисі витрат на відповідний рік централізовано. Установи Національного банку України у зв'язку з цим такі операції здійснюють безкоштовно.

Плата з комерційних банків, що здають в установи Націо-нального банку надлишки кас, зношені банкноти і банкноти, що вилучаються з обігу, не стягується. Комерційні банки також не стягують плати за приймання готівки від клієнтів. У разі постійного здавання комерційними банками надлиш-ків готівки (банки, які мають сальдо операцій з вилученням го-тівки з обігу) Національний банк в межах зданих сум видає під-кріплення готівкою комерційним банкам безкоштовно.

Підкріплення комерційних банків розмінною монетою неза-лежно від сум здійснюється безкоштовно.

Обмін зношених, пошкоджених банкнот та монет на платіжні проводиться банками безкоштовно.

Підкріплення операційних кас установ банків і здача надлиш-ків готівки проводяться з одночасним відображенням цих опе-рацій (списанням і зарахуванням коштів) на кореспондентських рахунках. При касовому підкріпленні установа банку надсилає до операційного відділу відповідного управління Національного банку України платіжне доручення для сплати готівки з корес-пондентського рахунку.

ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕЗЕРВУ НА ПОКРИТТЯ
МОЖЛИВИХ ВТРАТ ЗА ПОЗИКАМИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Для підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків НБУ встановив Порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків і затвердив його постановою Правління НБУ від 27.03.98 № 122 та вніс зміни і доповнення до цього Порядку постановою Правління НБУ від 16.12.98 № 520.

Відповідно до цього Положення комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті їх кредитної діяльності. Резерви формуються для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), гарантії та поручительства. Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок кредитної діяльності банку.

До 16.12.98 резерв розподілявся на загальний та спеціальний. Загальний резерв нараховувався на стандартні кредити, спеціальний — на нестандартні кредити, а саме: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. Тепер формулювання змінено на таке: “Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами”.

Резерв формується у тій валюті, в якій обліковується заборгованість, на відміну від попереднього варіанта, коли всі резерви формувались у національній валюті.

З метою нарахування резерву комерційний банк здійснює класифікацію наданих кредитів і депозитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких критеріїв:*

оцінки фінансового стану позичальника;*

погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог цього Положення та рекомендацій НБУ щодо визначення фінансового стану позичальника, схвалених постановою Правління НБУ № 323 від 29.09.97.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи комерційний банк має враховувати такі економічні показники його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, ліквідність, грошові потоки, склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборго-ваності, собівартість продукції. Також мають бути враховані фактори суб'єктивного характеру: ефективність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі, погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому, професіоналізм керівництва.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити слід відносити до таких категорій:

клас А - фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту і проценти за ним у встановлені строки;

клас Б - фінансова діяльність добра, але немає можливості підтриму-вати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас В - фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенден-ція до погіршення;

клас Г - фінансова діяльність погана і спостерігається