Сучасний економічний розвиток України та її регіонів в значній мірі залежить від стану податкової політики. Створення альтернативних виробництв, малих та середніх підприємств повинно стимулюватися податковою політикою у формі зменьшення податкових ставок та збільшення неоподаткованого мінімуму. Податкова система, через яку проводиться податкова політика, як складова частина бюджетної політики держави, повинна бути побудованан таким чином, щоб вона не перешкоджала нормальному здійсненню розширенного відтворення.

Теоретична база та практичний досвід країн заходу повинні бути переглянуті та адаптовані до наших умов. Встановлення високого рівння податкових стягненнь з метою вирішення, перш за все фіскальних завдань та поповнення бюджета основною податковою стратегією на тривалий термін так як це перешкоджає ефективному функціонуванню підприємницьких структур, призводить до ухилення від сплати податків, зпраду виробництва.

В своїй дипломній роботі я розглянув основні теоретичні та практичні аспекти функціонування податкової системи України у період з 1993 по 2001 роки.

Розділ 1

СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ ПОДАТКІВ У РОЗШИРЕНОМУ ВІДТВОРЕННІ

Сутність та функції податків

Податки являються необхідним ланцюгом економічних відносин у суспільстві з моменту виникненя держави. Розвиток та зміна форм державного устрою завжди супроводжувалася перетворенням податкової системи.

Податки відомі з давних давен. Вони виникли на світанку людської цівілізації. Їх появі пов’язана з самими першими суспільними потребами.

У розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три етапи. Перший етап об’єднує період від стародавнього світу до початку середніх століть. У цей час держава не має фіскального апарату для визначення та стягнення податків. Вона визначає лише загальну суму коштів, яку бажає отримати, а стягнення податків доручає містам чи общинам. На другому етапі (16 – початок 19 ст.) в державі виникає мережа державних установ у тому числі і фінансових і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, контролює процес стягнення податків, визначає механізм його реалізації.Третій, сучасний етап – держава перекладає на себе всі функції встановлення та стягнення податків. Регіональні органи влади, місцеві спільноти виконують роль помічників держави, мають ту чи іншу ступінь самостійності.

На сьогоднішній день існує безліч визначень податків. Кожне з них висвітлює ту чи іншу сторону оподаткування. Наведемо деякі з цих визначень.

“ Податки – це фінансові відносини, які віникають у процесі розподілу ВВП з приводу вилучення державної частки ВВП та перерозподілу її з ціллю фінансування державних видатків. Ці відносини формуються між державою з одного боку, та господарюючими суб’єктами та населенням з іншого.”

В цьому визначення дається, по – перше, економічне розуміння податків, по –друге, джерело виникнення податків, з якою ціллю стягуюються податки, та визначено суб’єкти податкових відносин.

Більша частина інших візначень стосується лише юридичної сторони:

“Податки зображують собою обов’язкові збори, які вилючаються державою з юридичних та фізичних осіб. Виникли з розподілом суспільства на класи та появою держави. Використовуються для фінансування її видатків”;

“Податки – обов’язкові платежі, які вилучаються державою у господарюючих суб’єктів та громадян по ставці, встановленій у законодавчому порядку”.

“Під податком, збором іншим обов’язковим платежем до бюджетів івнесків до державних цільових фондів розуміється орбов’язковий внесок до бюджета відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками і на умовах, що визначаються законодавчими актами України”.

На нашу думку, найбільш вдалим є перше визначення податків, яке дає найбільш повне та чітке розуміння сути, призначення та фунціонування податків.

Джерелом податку виступає нова вартість – національний дохід, якій створюється в сфері матеріального виробництва та надання послуг, який включає вартість необхідного продукта, та вартість доданого продукта (додаткову вартість), які є абстрактними економічними категоріями, а в реальному житті отримують спеціфічні форми вираження: вартість необхідного продукта – форму вартості робочої сили чи заробітної плати, а вартість додаткового продукту – форму прибутку, ренти, процента, тоб-то виступають у вигляді конкретних грошових доходів, які належать основним членам суспільства – робітникам, власникам капіталу.

Це первісне розподілення національного доходу, доповнюється вторинним розподілом та перерозподілом, де податкам належить важливе місце. Податкми, як частка нової вартості, примусово мобілізується державою. В основі податків лежить частина як необхідного так і додаткового продукту.

Держава привласнює частину додаткової та необхідної вартості не як власник засобів виробництіва, не як учасник процесу виробництва, а як зовнішня сила. Привласнення відбувається не на основі дії об’єктивних економічних законів, а на основі юридичних норм. Сплата податків державі висловлює систематичне порушення обміну еквівалентів. Податкові відносини підпримуються всією системою політичного примусу. Використовуючи політичу владу держава претендує на певну частину перетвореної нової вартості: прибутку, процентів, ренти та трудових доходів, а також на частину ціни товару та послуг. |

Національний дохід

Заробітна плата:

Вартість необхідного продукту + частина вартості додаткового продукту для сплати податків з населення | Податки:

Частина вартості необхідного продукта для відтворення робочої сили (внески на соціальне страхування);

Частина вартості додаткового продукту (прямі та непрямі податки з юридичних та фізичних осіб; внески на соц. страх. Юридичних осіб; сплата податків підприємством) | Прибуток:

Вартість додаткового продукту

Вартість необхідного продукта без податків | Вартість додаткового продукта без податків

Рис.1 Схема розподільчих відносин

Отже, незалежно від того, хто являється платником та які податки стягуються – прямі чи непрямі, у всіх випадках їх джерелом стає частина вартості додаткового продукту і частина вартості необхідного продукту, створені працею. В Законі Україні “Про систему оподаткування” визначаються наступні об’єкти оподаткування: доход (прибуток), додана вартість продукції, вартість певних товарів, спеціальне використання природних