без громадянства, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби;
Об’єкт – власні транспортні засоби;
Ставка – дифференційована в залежності від об’єма циліедрів двигуна (кВт), довжини (водний транспорт);
Джерело – для юридичних осіб – собівартість продукції (робіт, послуг), для фізичних осіб – власні кошти.
Транспортні засоби, які не являються об’єктом оподаткування: трактори на гусеничному русі, мотоцикли та веломашини з встановленим двигуном та об’ємом циліндра двигуна до 50 куб. см., тільки автомобілі спеціального призначення: швидкої допомоги, пожежні, транспортні засоби, які використовуються для перевезення вантажів на короткі відстані, машини для сільськогосподарських робіт, яхти, парусні судна та спортивні лодки.
З сум стягнених податків 90% використовуються на покриття витрат з експлуатації автомобільнизх доріг, а 10% на утримання матеріально – технічної бази органів, які справляють реєстрацію, перреєстрацію та технічний огляд цих транспортних засобів.
Від сплати податку звільняються:
підприємства автомобільного транспорту загального користування (це стосується транспортних засобів, які використовуються для перевезення пасажирів, на які у встановленому законом порядку визначеня тарифи сплати проїзду в цих транспортних засобах;
установи та організації, які фінансуються з держбюджета при умові викорисання цих транспортних засобів в службових цілях та в рамках встановлених лімітів кількості транспортних заслбів;
особи, віднесені до наступних категорій: потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветерани війни, громадяни похилого віку – відносно одного легкового автомобіля з об’ємом двигуна до 2200 к.см., а також інваліди 1 та 2 груп – відносно одного автомобіля з ручним керуванням ;
на 50% для сільськогосподарських підприємств – товаровиробників за колісні трактори, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не меньше 10.
2.2 Непряме оподаткування
Податок на додану вартість (ПДВ) – непрямий податок на додану вартість, яка створюється на всіх стадіях виробництва та оббігу, який включається у вигляді надбавки у ціну товару, робот та послуг. Цей податок повністтю сплачуєтьмя кінцевим споживачем товарів, робіт, послуг.
Більш наглядно створення доданої вартості та вирахування ПДВ показано на наступній схемі:
Фермер А Млинар Б Пікар В Булочник Г Покупець Д
ДВ=72-12-40-8=12 грн. ДВ=96-16-60-12=8 грн. ДВ=120-20-80-16=4грн
ДВ – додана вартість
Рис. 5 Схема створення доданої вартості
В момент кожного акту купівлі – продажу податок нараховується по стандартній ставці, а фактично сплачується у сумі, зменьшеній на суму ПДВ, яка сплачена на попередній стадії. Кінцевий споживач за товар по ціні, збільшеній на всю суму платежів ПДВ, але авансованих на попередніх стадіях виробництва та просування товару(Див. табл. 6).
ПДВ має такі переваги:
вистурає фактором, який регулює з./пл. та ціни;
виступає фактором, який стримує кризу перевиробництва;
має економічні та організіційно – технічні переваги стягнення, простий у нарахуванні;
володіє нейтральністтю по відношенню до платників, до пересування товарів ті послуг, розміщенню ресурсів;
володіє механізмом взаємної перевірки платниками податкових зобов’язаннь;
дає можливість отримувати кон’юнктурний прибуток, стримувати невиправданий ріст цін.
Таблиця 6
Створення доданої вартості як об’єкта оподаткування
Підпр. | Вартість придбан -ня з ПДВ | На собівар-тість | Додана вартість | Вартість реалізації | ПДВ | Повна вартість | Раніше сплаче-ний ПДВ | До бюджета
А | - | - | 40 | 40 | 8 | 48 | - | 8
Б | 48 | 40 | 12 | 60 | 12 | 72 | 8 | 4
В | 72 | 60 | 8 | 80 | 16 | 96 | 12 | 4
Г | 96 | 80 | 4 | 100 | 20 | 120 | 16 | 4
Д | 120 | - | - | - | - | - | - | 20
У той же час ПДВ має наступні недоліки:
фактор, стримуючий розвиток виробництва;
фактор, стимулюючий інфляцію;
фактор, який негнативно впливає на високотехнологічні та наукоємні виробницва;
володіє масовим регресійним характером;
володіє можливісттю ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку та законодавства;
потребує багато операційних витрат.
ПДВ Україні регулюється Законом України “Про податок на додану вартість від 03.04.97 р.
Відповідно до Закону платниками податку є юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності (також з іноземними інвестиціями), які проводять господарську діяльність на території України, громадяне, які ввозять та пересилають товари на митну територію України.
Об’єктом оподаткування ПДВ є:
операції по продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України;
операції по ввозу (перевезенню) товарів на митну територію України та отриманню робіт (послуг) які пропонують нерезиденти для використання та споживання на території України;
операції по вивозу товарів за межі митної території України та пропонуванню послуг, робіт для їх використання за межами митної території України.
Існує дві ставки ПДВ – нульова та 20 відсотків.
Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову декларацію , яка є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим по ПДВ.
Існують пільги по ПДВ для деяких оперцій з продажу товарів (робіт, послуг), які мають соціальну спрямованість, які справляються певними категоріями осіб та для певнихгруп осіб та оперцій по ЗЕД (ст. 5 ЗУ “Про податок на додану вартість”).
Одним з видів непрямих податків є акциз. В сучасних податковиз системах він, як правило, наступне після ПДВ місце по значенню та об’єму надходженнь до бюджета. Акцизним збором оподатковуються товари, які не відносяться до предметів першшої необхідності та рівень рентабельності яких досить високий.
Таким чином, акциз – це непрямий податток на високорентабельні та монопольні товари, який додається в ціну товару та сплачується в кінцевому рахунку споживачем, а не виробником цього товару.
Акциз та ПДВ мають як спільні так і відмінні риси.
Серед спільних можна вказати наступні:
виступають як додаток до ціни;
сума податку не залежить від доходу платника;
платником податку виступає кінцевий споживач