працівників їх дітей, ветеранів та інвалідів.
Платниками сбору на обов’язкове соціальне строахування є:
суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, які використовують працю найманих робітників;
суб’єкти підприємницької діяльності фізичні особи, які використовують чи не використовують працю найманих робітників;
фізичні особи, які працюють по найму.
Об’єктом оподаткування є (також для сбору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття):
фонд оплати праці робітників підприємства, яке виконує господарську діяльність;
сума доходу громадян, які виконують господарську діяльність;
сукупний доход громадян, які працюють за наймом.
На обов’язкове соціальне страхування (у тому числі на випадок безробіття) встановлюються наступні ставки збору:
для суб’єктів пілприємницької діяльності, які використовують найману працю 5,5% та 1,5% на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття);
для підприємств де працють інваліди 1% від об’єкта оподаткування для всіз робітників цього прідприємства;
для фізичних осіб, які не використовують працю найманих робітників та фізичних осіб, які працюють по найму – 0,5%.
Державне мито – це грошовий збір, який стягується у судових та арбітражних судах, органах державного нотаріата, МВС України, Міністерства закордонних справ України, міських сільських адміністраціях та інших органах державної влади, передбачених законодавством України за виконання ними окремих дій та видання докуемнтів.
Існують такі елементи державного мита:
Платник – юридичні та фізичні особи за послуги, які надають судові, нотаріальні та інші органи державної влади;
Об’єкт – вартість послуг державних органів влади;
Сттавка – проста (у твердій сумі) чи пропорційна (у процентах);
Джерело – для суб’єктів підприємницької діяльності – собівартість продукції (робот, послуг), для громадян власні кошти.
Державний інноваційний фонд – це фонд, створений для фінансування заходів по забезпеченнюрозвитку та використання досягненнь науки та техніки в Україні.
Елементи податку в Державний інноваційний фонд:
Платник – юридичні особи;
Об’єкт – об’єм продажу робіт, послуг, продукції чи валовий дохід за виключенням ПДВ та акцизного збору;
Ставка – 1% обсягу продаж, робіт послуг чи валового доходу;
Джерело – собівартість продукції.
70% об’єма відрахуваннь перераховуються підприємствами в спеціальний фонд небюджетних коштів, створений в міністерствах, відомствах для фінансування галузевих, міжгалузевих, науково – дослідних робіт, а 30% направляються безпосередньо на рахунок Державного інноваційного фонда.
Податок на промисел – це плата, яка стягується з фізичних осіб за право проведення торогової діяльності.
Елементи податку на промисел:
Платник – фізичні особи, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької дяльності та які проводять несистематичний (не більше 4 разів протягом календарного року) продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.
Об’єкт – сумарна вартість товарів по ринковим цінам;
Ставка – 10% вартості товарів, які підлягають продажу на протязі трьох календарних днів, але не меньше одного неоподатованого мінімуму доходів громадян;
Джерело – власні кошти.
Елементи плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності:
Платник – суб’єкт підприємницької діяльності (резиденти та нерезиденти), які займаються торговою діяльністтю, купівлею/продажем валюти, ігорним бізнесом, побутовими послугами за готівку та інші форми розрахунку;
Об’єкт – плата за торговий патент на право проведення підприємницької діяльності;
Ставка – для торгівлі за готівку та надання побутових послуг – від 30 до 320 грн., за календарний місяць з урахуванням місцезнаходження пункта, для операцій з валютними цінностями – 320 грн за календарний місяць;
Джерело – зменшення суми нарахованого податку на прибуток суб’єктів підприємницкої діяльності.
Кошти, отримані від продажу спеціального торгового патенту зараховуються:
в місцеві бюджети по місцю сплати – 67% ;
в Пенсійний фонд – 17% ;
в Фонд соціального страхування – 2% ;
в Фонд сприяння зайнятості населення – 2% ;
у відповідні бюджети у порядку, передбаченому законодавством для зарахування податку на доходи фізичних осіб – 6% ;
у відповідні бюджети у порядку, передбаченому законодавством для зарахування плати за землю – 2%.
Існує спеціальний торговий патент – державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності на особистий порядок оподаткування, відповідно до законодавства.
Вартість спеціального торгового патента встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно після затвердження місцевого бюджета в залежності від місцезнаходження пункта продажу товарів, ассортименту товарів та місцезнаходження об’кта по наданню побутових послуг.
При цьому розраховується сума надходжень за рік від суб’єкта підприємницької діяльності у вигляді плати за спеціальні торгові патенти, яка не може бути меньше загальної суми надходжень до бюджетів всіх рівнів та державні цільові фонди, податків та зборів, обов’язкових платежів, сплачених такими суб’єктами підприємницької діяльності за попереднній бюджетний рік з урахуванням рівня інфляції.
Відрахування на геологорозвідувальні роботи
Це форма реалізації економічного механізма відшкодування витрат на пошук джерел користних копален за рахунок державного бюджета, які стягуються з користувачів надрами, які проводять здобуття користних копален на раніше знайдених місцях.
Елементи відрахування на геологорозвідувальні роботи:
Платник – користувачі надрами всіх форм власності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на місцях, які винайдені за рахунок державного бюджета;
Об’єкт – вартість здобутої мінеральної сировини чи продукції її переробки, а для підземних мінеральних і термальних вод – їх об’єм;
Ставка – нормативи, які визначаються як частина вартості одиниці здобутої мінеральної сировини, чи у вигляді ставки відрахуваннь за одиницю (для прісних, мінеральних та термальних вод);
Джерело – собівартість продукції користувачів надрами.
До складу сборів за спеціальне використання природнихї ресурсів входять:
сбор за спеціальне використання водних ресурсів;
сбор за спеціальне використання лісних ресурсів;
сбор за спеціальне використання надр.
Сбор за спеціальне використання водних ресурсів – це податок, який встановлюється з ціллю раціонального та комплексного використання, вирівнювання соціально – економічних умов господарювання при використанні водних ресурсів, проведення природоохоронних та ресурсозберігаючих засбів.
Елементи збора за спеціальне використання водних ресурсів:
Платник – підприємства водокористувачі, у тому числі підприємства тепло -, гідроенергетичні та водного транспорта;
Об’єкт – фактичні