Отже, виявляється невідповідність між раніше зафіксованою доданою вартістю (100 гр.од.) і фактичною (64 гр.од.) доданою вартістю на 36 гр.од.

Застосовуючи 20% ставку податку на додану вартість до фактичної вар-тості (64 гр.од.), кінцевий покупець заплатив би суму податку, що дорівнює 12,8 гр.од. (64 х 0,2). Але він заплатив 20 гр.од. Зайві 7,2 гр.од. нарахованого податку одержані в результаті подвійного оподаткування ПДВ на попередніх етапах виробничо-комерційного циклу (8 х 0,2) + (12 х 0,2) + (16 х 0,2) = 7,2 гр.од.

Таким чином, можна дійти висновку, що податок на додану вартість сплачується на кожному етапі виробничо-комерційного циклу не тільки на додану вартість, а й на раніше нарахований податок на додану вартість, тоб-то кінцевий споживач товару сплачує податок на додану вартість, створену на всіх етапах руху товару, та на податок, що був доданий на цих етапах до ціни товару. І чим більше ланок у цьому ланцюгу просування товару до по-купця, тим вищим буде розмір податку в ціні товару, що реалізується кінце-вому споживачеві.

Виходить, проблема функціонування податку на додану вартість полягає не тільки в тому, що існують розбіжності між особою, яка сплачує податок до бюджету, і фактичним носієм податку, а й у подвійному (а то і в багато-разовому) оподаткуванні. Як уже наголошувалося, сума ПДВ збільшується, рухаючись від продавця до покупця, і лягає на плечі кінцевого споживача. Однак така універсальна схема перекладання можлива лише тоді, коли не порушується дія закону попиту і пропозиції, що має в ринкових умовах об'єктивний характер, тоді як податкова політика — суб'єктивна. Якщо при-бутки кінцевих споживачів знижуються і не відповідають рівню підвищення цін, це призводить до скорочення суспільного попиту. В такому разі покуп-ці, котрі не є кінцевими споживачами, змушені взяти частину тягаря ПДВ на себе, а це не що інше, як зменшення фактичних прибутків суб'єктів гос-подарювання.

Саме така ситуація й склалася в Україні у середині 90-х рр. Дефіцит бюджету, інфляційні процеси, державний борг, високі темпи падіння вироб-ництва створили умови, коли із зародженням ринкових основ господарюван-ня в Україні рівень підвищення цін відхилився від рівня прибутків кінцевих споживачів і тягар ПДВ відчуло багато учасників господарського процесу.

Отже, вищенаведений механізм нарахування та сплати податку на дода-ну вартість свідчить про його обтяжливий характер не тільки для кінцевого споживача, а й для інших учасників виробниче комерційного циклу.

Для того, щоб ПДВ став універсальним фінансовим інструментом ринко-вої економіки, яка формується в Україні, слід удосконалити механізм опо-даткування, ліквідувати хиби, закладені в законі про ПДВ, оскільки він не відповідає загальносвітовим стандартам і не враховує специфічних умов пе-реходу України до ринкових відносин.

Пропонуємо змінити методику нарахування даного податку з тим, щоб ліквідувати багаторазове оподаткування ПДВ самого ж податку, нараховано-го на попередніх етапах руху товару до покупця. Тобто ПДВ має нараховува-тися на вартість товару, що реалізується, без ПДВ (графа 5 табл 3.3 або графа 2 табл. 3.4) за мінусом ПДВ, сплаченого на попередніх етапах руху товару (графа 9 табл. 3.3 або графа 3 табл.3.4). Пропонуємо методику розрахунку ПДВ, котра ліквідує багаторазове обкладення ПДВ самого податку (табл 3.4)

Таблиця 3.4

Методика удосконалення нарахування ПДВ

Стадії вироб-ництва та прода-жу | Вартість продук-ції, що реалізу-ється | Податок,

сплачений на поперед-ніх етапах | База оподатку-вання | Нарахова-ний ПДВ 20% | Раніше сплаче-ний податок | Відноситься до бюджету

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7

1 | 40 | - | 40 | 8 | - | 8

2 | 60 | 8 | 52 | 10,4 | 8 | 2,4

3 | 80 | 12 | 68 | 13,6 | 12 | 1,6

4 | 100 | 16 | 84 | 16,8 | 16 | 0,8

5 | 112,8 | - | - | - | - | 12,8

При даній методиці покупець сплатить не 20 гр.од. ПДВ, як раніше, а 12,8. Запропонований механізм розрахунку ПДВ досить простий і водночас дає змогу знизити рівень цін, зменшити рівень податкового тиску на під-приємництво та кінцевого споживача.

У введеному в дію з 01.10.1997 р. новому Законі "Про податок на додану вартість" зроблено спробу дещо урівняти в правах бюджет і платників подат-ку. Так, відповідно до п.7.5.3 від'ємне сальдо сплаченого й отриманого ПДВ підлягає відшкодуванню платникові податку з державного бюджету Ук-раїни протягом місяця, що настає за звітним періодом. Якщо у вказаний термін відшкодування не відбудеться, то ця сума вважається бюджетною заборгованістю і на неї нараховується пеня в розмірі 120% річних від облікової ставки НБУ.

Проте на практиці через відсутність конкретного механізму відшкоду-вання ПДВ практично ніколи не здійснюється. Тому не можна сподіватися, що з виходом нового закону проблема відшкодування ПДВ повністю зникне. А якщо врахувати те, що податкові адміністрації по суті зобов'язалися перед відшкодуванням ПЦВ провести комплексну перевірку платника податку, а останній повинен пред'явити купу підтверджувальних документів, то питан-ня повернення ПДВ в більшосії випадків узагалі напевно перестане турбува-ти товаровиробників.

Ще одним моментом, який посилює фіскальну функцію ПДВ, є ви-никнення податкових зобов'язань від часу відвантаження проданого това-ру незалежно від надходження грошей на рахунок. Однак жодне відванта-ження не гарантує, що не буде повернення чи рекламації, як і жодна пе-редоплата не гарантує, що кчірнт