Відповідно до Указу Президента України від 30.06.95 р. "Про справляння податку на добавлену вартість з імпортних товарів" від податку на добавлену вартість звільнені імпортна сировина, матеріально-технічні ресурси, комплектуючі вироби, устаткування, матеріали, техніка та інші товари, що ввозяться господарюючими суб'єктами всіх форм власності, в тому числі посередниками (прямими постачальниками) для виробничих та власних потреб (тобто без наступної реалізації), а також енергоносії (нафта і газ), що ввозяться для виробничих потреб, в тому числі по бартерних операціях. При цьому прямі постачальники - це посередники-резиденти, які імпортують товари на підставі договорів комісії та договорів доручення.

Листом Головної Державної податкової інспекції України від 3.05.1995р. “Щодо відповідальності платників за несвоєчасне подання державним податковим інспекціям податкових декларацій, розрахунків” платники податку за неподання або несвоєчасне подання державним податковим інспекціям податкових декларацій, розрахунків та інших документів, необхідних для обчислення податку, сплачують до бюджету 10 відсотків належної до сплати суми податку.

Зокрема, з податку на доходи ця сума рахується, як 10 відсотків від суми, зазначеної в розрахунку податку на доходи в рядку 10 "До сплати по строку".

Виходячи з цього, зробимо аналіз податкових надходжень до ЧМДПІ в розрізі непрямих податків.

Українське законодавство про ПДВ характеризується надто великою рухливістю та мінливістю. З часу прийняття першого Закону України «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991 р. видано ще чотири законодавчі акти, якими вносили зміни та доповнення до Закону. Піз-ніше став діяти Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про податок на добавлену вартість», до яко-го 13 разів вносилися зміни та доповнення.

Сьогодні податок на додану вартість в Україні регулю-ється Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року. Згідно з цим Законом всі підпри-ємства незалежно від форми власності сплачують податок на додану вартість у загальновстановленому порядку. За-кон суттєво відрізняється від Декрету, який діяв до нього.

Так, Закон визначає, що податок на додану вартість стано-вить 20 відсотків від бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг), тобто до бази оподаткування, а не включається до їхньої ціни, як було встановлено Де-кретом.

Із введенням у дію Закону втратили чинність всі пільги, встановлені іншими законодавчими актами. Наприклад, Законами України «Про внесення змін і доповнень до де-яких законодавчих актів України з питань пільгового опо-даткування підприємств і організацій, всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, які постраждали вна-слідок Чорнобильської катастрофи» від 10.07.1996 р., «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» від 1.07.1993 р., «Про внесення змін і доповнень до декретів Кабінету Міністрів України про податок на до-бавлену вартість» від 19.11.1993 р. від оподаткування звіль-нялися:—

реалізація сільськогосподарської продукції в раху-нок держконтракту та держзамовлення;—

товари, що імпортувалися всеукраїнськими та між-народними об'єднаннями громадян, які постраждали вна-слідок Чорнобильської катастрофи;—

вартість робіт з будівництва об'єктів соціальної сфе-ри і житла, а також будівельно-монтажних робіт із спорудження об'єктів виробничого призначення сільськогоспо-дарських підприємств;—

роботи з благоустрою (озеленення, зовнішнє освітлення, експлуатація міських доріг) та ін.

Законом України «Про податок на додану вартість» та-ких пільг не передбачено.

Втратили пільги також деякі підприємства, що займа-ються специфічною діяльністю. Зокрема, підприємство з виготовлення пам'ятників з мармурового кришива та при-родного каменя до прийняття Закону вважалось таким, що надає ритуальні послуги. Після введення в дію Закону підприємство вже не може користуватись пільгою на пода-ток на додану вартість.

У Законі України «Про податок на додану вартість» (із врахуванням змін) є тільки два підпункти щодо діяльності такого виду підприємств.

1. Згідно з підпунктом 5.1.14 Закону звільняються від оподаткування операції з надання культових послуг та про-дажу предметів культового призначення релігійним орга-нізаціям за переліком, встановленим Кабінетом Мініст-рів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. №1010).

2. Згідно з підпунктом 5.1.15 Закону звільняються від оподаткування операції з надання послуг з поховання будь-яким платником податків. Причому Законом не передба-чено створення будь-якого переліку послуг на поховання. З введенням у дію цього Закону пільга надається тільки тим підприємствам, які безпосередньо надають послуги з похо-вання. Ці підприємства складають калькуляцію вартості послуг. До калькуляції можуть включатися як складові частини, так і вартість вінків, копання могил, замовлених автобусів, послуг супроводжуючого та ін. Саме вартість такої калькуляції не оподатковується податком на додану вар-тість. Але можуть бути випадки, коли організація застосовує допомогу інших підприємств. Наприклад, купує вінки в іншої організації, замовляє автобуси в автопарку, придбаває надгробні пам'ятники. В такому разі підприємство, яке на-дає послуги з поховання, сплачує підприємству-постачаль-нику ПДВ на загальних засадах і після відповідних змін у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. сума сплаченого податку на додану вартість відноситься до валових витрат виробництва.

Закон «Про податок на додану вартість» визначає плат-ників податку, об'єкти, базу та ставки оподаткування, пе-релік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпор-тних операцій, поняття податкової накладної, порядок об-ліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Так, платником податку на додану вартість є як суб'єкт, так і не