Акцизний збір.

Мито.

І. Система податку на додану вартість була розроблена у Франції 1954 р. економістом М.Лорс. Починаючи з 60 рр. вона набула великого поширення у Західній Європі та ін. країнам.

ПДВ – є частиною новоствореної вартості і сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг. Додана вартість – це прибуток, з/п з нарахування до неї та ін. витрати пов’язані з власним виробничими процесом.

Зарубіжні країни використовують ПДВ встановлюючи не одну ставку, а цілу систему:

знижену

стандартну

підвищену

Знижена – застосовується до товарів першої необхідності, медикаментів та медичних послуг.

Підвищеного – оподатковує предмети розкоші.

Розмір зниженої – у Європейських країнах коливається від 0 до 17%, стандартної від 12-23% і підвищеної від 25-33 %.

Ставка в Європейських країнах встановлена на всі експортні товари.

Згідно з рішенням КМУ від 06.01.95 вилученням та нарахуванням до бюджетів окремих податків і платежів здійснюється в такому порядку:

ПДВ нараховується за ставкою 20%

По товарах, що експортуються ставка застосовується у розмірі 0%.

Були внесені зміни. За період від дати прийняття закону „Про ПДВ” від 02.04.97 було внесено 34 зміни і доповнення. У статті 2 Закону визначені платники податку на додану вартість (схема 11.2.)

У статті 3 – об’єкти оподаткування ПДВ (сх. 11.3)

У пункті 3.2. статті 3 наведені операції, які не є об’єктом оподаткування.

Базу оподаткування ст. 4 ПДВ наведено на схемі 11.4.

Податок за ставкою обчислення, щодо операції з продажу товарів, що були вивезені (експорт) платником податку за межі митної території України, а також з продажу робіт призначених для використання та споживання за межами митної території України (11.6.)

Платники податку на додану вартість при введенні товарів на питну територію України можуть за власним бажанням надавати митним органам простий вексель на суму податкового зобов’язання.

Товари, за киї не був сплачений ПДВ митному оформленню не підлягає крім випадків коли вони підлягають звільненню від обкладання цим податком.

Порядок нарахування ПДВ.

Сума податку на додану вартість (? ПДВ) нараховується за формулами:

1. На товари, що обкладаються митом та АЗ:

2. На товари, що обкладаються тільки митом:

3. На товари, що обкладаються АЗ:

4. На інші товари, що підлягають обкладанню митом та АЗ:

де В – митна вартість товарів введених на митну територію

?М – сума ввізного мита (грн.)

?АЗ – сума акцизного збору

П – ставка податку на додану вартість (20%).

ІІ. АЗ встановлюється на монопольні товари і включається до ціни цих товарів. АЗ в Україні було введено одночасно із ПДВ у 1992 р. на підставі закону України від 18.12.91 р. „Про АЗ”. Платниками АЗ є громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які виготовляють і реалізують під акцизні товари, а також імпортують.

АЗ нараховують у % до вартості товарів у відпускних цінах, а по імпортних товарах – до митної вартості митний збір і мито заставка і визначеними залежно від виду підакцизного товару.

Обкатом оподаткування АЗ є митна вартість підакцизних предметів, які вводяться громадянами на митну територію України, урахування сум мита і митних зборів.

АЗ на підакцизні предмети, що вводяться на митну територію України громадянами нараховують за ставками визначеними відповідними органами держави постановою ВРУ і КМУ і розраховується за формулами:

1. На предмети (товари) які не оподатковуються митом.

В – митна вартість підакцизних предметів

Аз – ставка АЗ в %

2. На предмети, які підлягають оподаткув. мито

?М – сума мита нарахована на підакциз. предмети

3. На ТХ і запасні частини до них.

- сума митних зборів, що підлягає сплаті митних оформлень (грн.).

Підставою для обчислення та сплати АЗ є ВНД.

ІІІ. Мито є непрямим податком, який вираховується із товарів, які переміщуються через ч/з митний кордон. Цей податок, як і АЗ, включається в ціну товару і сплачується за рахунок покупця як і АЗ мито збільшує ціну реалізації товарів.

Мито відрізняється від АЗ тим, що сплачується при переміщенні товарів та інших предметів ч/з кордон.

Перелік товарів, які підлягають митному оподаткуванню ширший ніж перелік підакцизних товарів.

Встановлення і розвиток митної справи в Україні здійснюється у напрямку уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.

Митний кордон – це кордон митної території Укр. установок і споруджень в економічно-морській зоні України над якими наша держава має виключну юрисдикцію відносно митної справи.

Існують слідуючи види переміщень ч/з митний кордон України.

1. Ввезення в Україну і вивезення – фактичне переміщення ч/з митний кордон України товарів та ін. предметів.

2. Транзит ч/з Україну – переміщення товарів ч/з Україну під митним контролем між двома або в межах одного пункту на її митному кордоні.

Переміщення товарів ч/з Україну підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю.

Предмети, які переміщуються через митний кордон громадянами (підприємствами) декларуються цим громадянином при умові, що вони допущені митницею до декларування.

Після декларування товарів декладентом митниці здійснюється митне оформлення для якого треба такі документи:

- декларація

- засвідчені копії ліцензій та ін. органів

- документи, які підтверджують внесення відповідних митних платежів.

Мито – не прямий податок, який надходить у бюджет держави і контроль за вирахуванням мита здійснюють податковими органами.

Митні збори – це плата за виконання митницею своїх обов’язків і послуг які використовуються для розвитку системи митних органів України.

Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів та ін. предметів, які переміщуються ч/з митний кордон України.

Для визначення митної вартості товарів валюту договору перераховують в національній валюті України по курсу НБУ, який діє на день подачі митної декларації.

Існує 2 види мита:

- ввізне (оплачується по імпортних