може застава бути відчуженою
10.
Чи є претензії на активи з боку інших осіб
11.
Чи є можливість періодично перевіряти стан застави , якщо банк не візьме на себе її зберігання
12.
При зберіганні застави банком треба ретельно обрахувати вартість зберігання
Треба також зазначити , що в більшості розвинутих країн прийнята практика , що сума кредиту разом з відсотками не повинна перевищувати 80 % від суми застави у найкращому з випадків.
Наступною формою забезпечення є поручительство. Це договір з одностороннім зобов’язанням поручителя перед кредитором оплатити в разі необхідності заборгованість кредитора. Треба зазначити , що поручительство є додатком до основної угоди і пов’язана з нею юридично.
Особливим видом поручительства є гарантія .
Вона відрізняється тим , що є самостійною угодою за якою гарант зобов’язується виплатити певну суму при настанні гарантійного випадку. Гарантію може видати будь-яка особа . Але в більшості випадків банки вимагають гарантії іншого банка , при умові що цей банк з надійною репутацією і стабільним фінансовим положенням .
Виходячи з вищесказаного на мою думку застава може виступати як позитивний фактор впливу на рівень ризику лише у випадках коли вона виступає у формі безумовної банківської гарантії . У всіх інших випадках рівень ризику повинен визначатися через оцінку клієнта, його проекту та інших факторів .
2.4 Економіко-статистичний аналіз рівня кредитоспроможності
2.4.1 Розрахунок фінансових коефіцієнтів
Цінність цього аналізу полягає в порівнянні різноманітних цифр , що стосуються угод на певну дату , але необхідно пам’ятати , що бізнес це діяльність яка знаходиться в постійному русі , в той час коли фінансова звітність показує стан речей на певну дату .
Тому для визначення реальної картини а також тенденцій розвитку необхідно застосовувати статистичні методи , що базуються на порівнянні , тих самих цифр тієї ж діяльності з даними минулих періодів . Статистичне порівняння одного звіту з іншим називається відношенням . або коефіцієнтом , порівняння коефіцієнтів різних періодів визначає тенденцію розвитку.
В світовій практиці виділяють п’ять груп фінансових коефіцієнтів :
1.
Ліквідності
2.
Ефективності або активності
3.
Фінансового левераджу
4.
Операційні та прибутковості
5.
Ринкові
1.
Коефіцієнти ліквідності
Якщо прийняти , що :
1. Оборотний капітал = Поточні активи – Дебіторська заборгованість
2. Оборотний капітал = Гроші + Товарно-матеріальні запаси
то можна отримати , що :
1. Поточні активи = Оборотний капітал + Дебіторська заборгованість
2. Поточні активи = Гроші + Товарно-матеріальні запаси + Короткотермінова поточна дебіторська заборгованість
3. Високоліквідні активи = Поточні активи - ТМЗ
Звідси можна знаходити коефіцієнти ліквідності , які показиватимуть ступінь мобільності різних активів клієнта , що забезпечать своєчасну оплату ним власної заборгованості . Тобто в чисельник формули можуть бути поставлені :
1.
Поточні активи
2.
Оборотний капітал
3.
Високоліквідні активи
Суть підстановки різних активів полягає в з’ясуванні залежності ліквідності підприємства від певного виду активу . Це робиться шляхом або простого порівняння отриманих значень показників ліквідності або вирахування дисперсії або середньоквадратичного відхилення цих значень .
Але при використанні цього показника в аналізі можна стикнутися з багатьма проблемами . По-перше це те що кожен з активів ( навіть якщо вони належать до однієї групи ) має різний рівень ліквідності .Тобто вони з різною швидкістю та ефективністю можуть бути конвертовані на гроші .Вирішити цю проблему можна наступним чином :
Де N – частка вартості активу яку можна отримати при негайній реалізації активу на ринку . Це показник залежить в першу чергу від попиту на даний вид активу на ринку .
Також вирішенням цієї проблеми може бути застосування біржових цін при визначення вартості активів.
2.
Коефіцієнти ефективності управління активами
Обіговість товарно-матеріальних запасів
Виникає дві проблеми при визначенні та аналізі даного коефіцієнту.
По-перше , продаж відбувається за ринковими цінами . Тому якщо запаси зберігаються будучи обчисленими за ціною собівартості , розрахована величина перевищує дійсне значення . Тому більш доцільно було б використовувати або вартість проданих товарів у чисельнику або відповідно ринкову вартість запасів у знаменнику.
По-друге , збут відбувається на протязі року , а запаси фіксуються на певну дату . Тому якщо діяльність компанії має сезонний характер , або наявні суттєві коливання в обсязі запасів необхідно використовувати середні показники
Кількість днів до отримання заборгованості
Цей показник виражає собою середню кількість днів яка проходить між реалізацією товару та отриманням за нього грошей. Необхідність у розрахунку є дуже суттєвою коли компанія має дуже великий асортимент товарів і неможливо точно визначити проміжок за який надходять гроші за товари. Але навіть якщо компанія має обмежений асортимент вона може порівняти цей показник з нормативним .
Обіг основного капіталу
Даний коефіцієнт показує ефективність використання основних виробничих фондів .
Основною проблему при аналізі даного показника є те , що з часом через інфляційні процеси вартість фондів змінюється і необхідно використовувати систему індексів для порівняння вартостей майна придбаного в різні часові періоди. Ще одною проблемою є проблема вибору вартості майна яка буде використовуватися при підстановці в коефіцієнт : первісна , залишкова чи відновлювана .
Очевидно , що бухгалтери фірм для складання привабливих звітів для обрахунку даного коефіцієнту використовують той показник , що є меншим на даний час - це дасть можливість штучно збільшити його значення
Обіг загальної вартості майна
Зрозуміло що для аналізу використання ресурсів підприємства показника обігу основного капіталу замало , бо він не враховує активи , що не входять до його складу . А через те , що питома частка даних активів на багатьох підприємствах дуже значна - доцільно використовувати показник обігу загальної вартості майна ., що дасть можливість побачити ефективність використання