Схеми кредитів даних типів припускають достатньо низькі ставки відсотків - від 5 до 20%. Це означає, що розмір кредиту, що може одержати позичальник, буде значно більше, ніж при використанні фіксованої або перемінної ставки, що включає в себе очікувану інфляцію. В Україні початкова ставка на сьогоднішній день по цих відсотках склала б не менше 100%.

У випадку ж використання видів кредитних інструментів, що індексуються, основна сума боргу індексується по вартості банківських фондів, по індексу цін або іншого індексу, що відображає ринкову процентну ставку, що змінюється. Щомісячні виплати позичальника в такому випадку зростають із часом, оскільки процентна ставка накладається на розмір основної заборгованості, що індексується. Хоча. якщо прибуток позичальника також змінюється у відповідно або майже відповідно до обраного індексу, частка прибутку, що йде на виплату житлового кредиту, не збільшується.

Спеціально був розроблений інструмент із регульованою відстрочкою платежів - ІРВП.

Використання ІРВП припускає застосування двох процентних ставок. Одна процентна ставка повинна забезпечити при6утковість кредитних операцій для банку, а інша - зробити кредит доступним для позичальника. Перша ставка, більш висока, називається "контрастною ставкою" і визначається на тому рівні, що зробить кредитування рентабельним для банку. Розмір цього відсотка регулярно розраховується на основі ставки відсотка на міжбанківському ринку кредитів плюс фіксована банківська надбавка. Але по даній ставці клієнт повинний був би в принципі виплачувати банку і, у кінцевому рахунку, виплатить банку.

Проте в дійсності регулярні щомісячні платежі по кредиту позичальник робить по достатньо низькій ставці, що називається "платіжною". Різниця між розміром, що клієнт повинний банку по контрактній ставці і тим, що він сплачує по платіжній ставці, щомісяця додається до суми основного боргу позичальника. Розмір щомісячного платежу позичальника перераховується кожні 3 місяця, виходячи зі збільшеної суми заборгованості, таким чином, щоб до кінця терміна клієнт погасив її цілком. Можна сказати, що платежі по повній "контрактній" процентній ставці стягуються в більш пізній період, коли позичальнику буде легше їх здійснити, завдяки збільшенню його прибутків, хоча б і номінальних, у результаті інфляції.

Всі ці інструменти спрямовані на вирішення двох проблем: не тільки забезпечити прибутковість кредитних операцій і їхнього захисту від високого ризику швидко мінливої процентної ставки, але й підвищити доступність кредитів для позичальника.

4. Тривалість кредиту: в середньому 10-15 років, іноді до 25 років. Звичайно, подовження кредитного періоду дозволяє підвищити доступність кредиту для позичальника. Проте, розрахунки показують, що подовження кредитного періоду за межі 15 років, підвищують доступність кредиту не настільки різко і значно.

Є дві основні стратегії залучення коштів для видачі іпотечних кредитів:

1. Депозити населення і підприємств. Ця ж стратегія включає використання схеми контрактних заощаджень, при якій покупець житла спочатку зобов'язується протягом декількох років зберігати кошти, після чого йому гарантується надання іпотечного кредиту тим же самим банком.

2. Одержання ресурсів із "оптових" джерела. Ці джерела включають:*

кредитні лінії або подібні домовленості з одним або декількома банками; такий тип залучення коштів може бути дуже поширеним для іпотечних банків, що створюються, як дочірні підприємства комерційних банків;*

позичкові кошти банків, підприємств або пенсійних і страхових фондів, надані на 5-10 років;*

продаж облігацій або цінних паперів, забезпечених іпотечними кредитами банкам, підприємствам, а також пенсійним фондам і страховим компаніям, фізичним особам. ("Цінні папери, забезпечені іпотечними кредитами" дають їхньому власнику - інвестору - право на одержання основної суми боргу і відсотків по іпотечному кредиту за відрахуванням невеличкої суми, що залишається первинним кредиторам собі і йде на покриття витрат по обслуговуванню кредиту. З ряду причин внески населення є найменш бажаним джерелом, оскільки їх дорого залучати й обслуговувати й оскільки вони легко можуть бути переведені в інші банки або інвестиції в залежності від рівня прибутковості. Кращим джерелом є термінові позики і продаж іпотечних кредитів або забезпечених ними цінних паперів. Очевидно, що для того, щоб банк міг зацікавити інвесторів у термінових позиках або придбанні цінних паперів, забезпечених іпотечними кредитами, основним моментом повинна стати виплата конкурентної процентної ставки, що гарантовано буде змінюватися разом із ринковими процентними ставками, тобто захистить інвестора від ризику процентної ставки. Також очевидно, що банк повинен намагатися до використання довільної із цих наявних у нього можливостей.

Найбільш багатообіцяючим для мобілізації коштів є заключення угоди між банками і підприємствами на будівництво нового житла для робітників підприємства. Основними положеннями таких угод є:*

Побудоване житло купується робітниками. Таким чином, підприємство не тримає на своєму балансі житла і не несе відповідальності за його утримання.*

Будь-який робітник може подати заяву на придбання житла, проте банк приймає рішення про виділення кредиту відповідно до прийнятої їм практики проведення андерайтингу (оцінки можливості погашення кредиту).*

Банк надає й обслуговує кредит. Підприємство знижує кредитний ризик для кредитора, утримуючи платежі по іпотеці безпосередньо з заробітної плати робітника і приймаючи на себе визначену частку збитків при не поверненні кредиту.*

Банк використовує ІРВП або аналогічні іпотечні інструменти, що забезпечують найбільшу доступність кредиту для позичальників.*

Підприємство виділяє позику терміном на 10-15 років, розміщує в банку довгостроковий депозит або купує видані іпотечні кредити або забезпечені ними цінні папери. Сума коштів, наданих підприємством, складає предмет переговорів, проте банк повинен спробувати забезпечити наступним шляхом не менше 50% фінансування по кредитах.

Українським іпотечним інститутам варто використовувати усі з вище перерахованих джерел акумулювання коштів.

Залучення заощаджень населення для інвестування в житловий сектор