Державний контроль монопольної діяльності підприємств
Монопольна діяльність підприємців виникає за умов монопольного становища на ринку одного підприємця або групи підприємців у виробництві та реалізації товарів. Дії органів влади і управління спрямовані на недопущення та істотне обмеження цієї діяльності. Монопольне — це домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним є становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %. Рішенням Антимонопольного комітету України може визнаватися монопольним становище підприємця, частка якого на ринку певного товару становить менш як 35%.
Монопольна діяльність здійснюється підприємцями через монопольну ціну, яку встановлює підприємець, що займає монопольне становище на ринку. Це призводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживача. Регулюється ця діяльність Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності".
Монопольне становище підприємців на ринку для всіх видів товарів народного споживання, а також для всіх видів робіт і послуг, обігу капіталів (фінансів, цінних паперів) визначається Антимонопольним комітетом України і його територіальними управліннями в межах адміністративної області або автономії (район, населений пункт).
Зловживаннями монопольним становищем вважають:
нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у неоднакове становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту;
обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів із метою створення або підтримання дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
часткову або повну відмову від реалізації або закупівлі товару, якщо немає альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримання дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
інші дії з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємців;
встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.
До зловживань монопольним становищем відносять також неправомірні угоди між підприємцями та недобросовісну конкуренцію.
Неправомірними між підприємцями визнають угоди або погоджені дії, спрямовані на:
встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;
застосування демпінгових (знижених) цін на товарному ринку;
розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом реалізації чи закупівель їх або за колом споживачів та іншими ознаками з метою монополізації їх;
усунення із ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців.
До недобросовісної конкуренції відносять:
неправомірне використання товарного знака, фірмового найменування або маркування товару, а також копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, імітацію, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені. До недобросовісної конкуренції не відносять френчайз — право працювати від імені (під вивіскою ) великого підприємства, яке добре себе зарекомендувало. Наприклад, ресторан "Макдональдс" має у багатьох країнах світу високу репутацію. Скрізь однаковий вибір страв і напоїв, однакова технологія виробництва, обслуговування. Проте лише 20 % підприємств належить компанії "Макдональдс", решта — іншим власникам, які купили право працювати під її вивіскою. Підключення до відомої компанії дає стійкий доход. Компанія постійно досліджує, наскільки додержують френчайзні підприємства встановлених стандартів. За недодержання вимог застосовують санкції, аж до позбавлення права працювати від імені компанії;
навмисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця;
використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця.
До зловживання монопольним становищем може призвести дискримінація підприємців органами влади і управління, а
саме:
заборона створення нових підприємств або інших організаційних форм підприємництва у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на окремі види діяльності, виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;
примушення підприємців до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів;
прийняття рішень про централізований розподіл товарів;
заборона реалізації товарів із одного регіону в інший;
надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців, що призводить до монополізації ринку певного
товару;
обмеження прав підприємців щодо здобуття та реалізації товарів;
заборона чи введення обмежень відносно окремих підприємців або груп їх.
Дискримінацією підприємців є також укладення між органами влади і управління угод, створення структур державного управління або надання міністерствам, державним комітетам, іншим структурам державного управління повноважень для впровадження дій, що породжують недобросовісний монополізм.
Державна політика у сфері обмеження монополізму у підприємницькій діяльності, заходи щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки підприємців, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюються уповноваженими на це органами влади і управління.
Демонополізація економіки України забезпечується спеціальною програмою, що є складовою частиною Єдиної комплексної програми розвитку України, яку затверджує Верховна Рада України.
Державний контроль за додержанням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців від зловживання монопольним становищем та недобросовісної конкуренції здійснюються Антимонопольним комітетом України, створеним Верховною Радою України, якій він підпорядкований і підзвітний. У складі його є територіальні управління, які здійснюють контроль за додержанням антимонопольного законодавства у певному регіоні. Державним уповноваженим може бути громадянин України, який досяг ЗО років, має вищу юридичну чи економічну освіту, стаж роботи за фахом не менш як 5 років протягом останніх 10 років. Державних уповноважених призначають на строк 7 років не більш як на два строки підряд. Замість вибулого державного уповноваженого призначають лише на строк, що не закінчився у вибулого. Достроково звільнити з посади державного уповноваженого може Верховна Рада України за порушення законодавства або зловживання своїм службовим становищем.
Антимонопольний комітет України має право:
давати підприємцям обов'язкові для виконання розпорядження про припинення порушень антимонопольного законодавства
