ліміти вивозу валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів іноземним юридичним особам і т.д. Валютне регулювання є нормативним, тобто здійснюється головним чином шляхом висновку міжнародних валютних угод і видання нормативних актів. Деякі країни зобов'язують експортерів своєї країни здавати виручені їм суми в іноземній валюті або депонувати її у визначених ситуаціях. Валютне законодавство багатьох західноєвропейських держав установлюють регламентацію національних валютних ринків. У багатьох країнах валютне законодавство передбачає установлення валютних рахунків, ліміти вивозу валюти. Необхідність валютного регулювання полягає в прагненні мінімізувати валютні ризики.
Валютні обмеження це законодавчі або адміністративні заборони, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями. Валютні обмеження є однією з форм валютної політики.
Валютні обмеження переслідують різноманітні цілі: вирівнювання платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрацію валютних цінностей для рішення державних поточних і стратегічних задач.
Закон про валютне регулювання визначає лише основні положення регулювання валютної сфери. У цьому зв'язку велике значення мають нормативні акти в області валютного регулювання.
Валютна політика на Україні виявилася одним зі слабких місць у програмі економічних перетворень.
У процесі розробки програми валютного регулювання варто враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектора, залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і необхідність усілякого стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних інвестицій .
Режим валютного курсу повинний передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє найбільш важливе для України, що не має значних іноземних інвестицій і доступу до зовнішніх кредитів, у зв'язку з чим експортери є основним джерелом іноземної валюти.
Таке регулювання повинне здійснюватися ринковими методами.
Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.
Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, про стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень.
Органами валютного регулювання в Україні є:
Національний банк України – який здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, забезпечує виконання уповноваженими банками функцій по здійсненню валютного контролю і є головним органом валютного контролю.
Уповноважені банки, що здійснюють контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами через ці банки.
Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами на території України.
Міністерство зв'язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через державний кордон України.
Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через державний кордон України.
Національний банк України в сфері валютного регулювання здійснює також:
- державну валютну політику, виходячи з принципів загальної валютної політики в Україні;
- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс;
- контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України;
- видає обов'язкові до виконання нормативні акти по здійсненню операцій на валютному ринку України;
- робить видачу ліцензій на здійснення валютних операцій і прийняття рішень про їхнє призупинення;
- робить нагромадження, заощадження і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики.
Виходячи з цього, валютну політику держави можна розділити на дві частини: поточна і перспективна. Поточна складається в організації повсякденного оперативного регулювання поточної валютної кон'юнктури, а перспективна - у здійсненні довгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через участь держави в міждержавних угодах.
Ліцензування зовнішньоекономічних операцій.
З метою підвищення надійності і стабільності банківської системи України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників комерційних банків, з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків і банківських організацій, умови діяльності яких відповідають установленим Національним банком України обов'язковим вимогам і діяльність яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів, проводиться ліцензування діяльності комерційних банків і організацій.
Під ліцензуванням розуміється порядок надання права на здійснення окремих або всіх банківських операцій комерційному банку, що з моменту реєстрації Національним банком України одержав статус юридичної особи.
Відповідно до Положення про порядок видачі банком ліцензії на здійснення банківських операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від 06.05.98р. №181 усі комерційні банки зобов'язані одержати ліцензію НБУ на ведення відповідних операцій. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції при наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем перебування філії банку.
Національний банк України видає індивідуальні і генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, що підпадають під режим ліцензування, відповідно до операції перерахованих нижче. Основним документом, що регламентує порядок видачі ліцензій на проведення валютних операцій і здійснення контролю за їхнім неухильним дотриманням є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. № 15-93.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам і іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Індивідуальної ліцензії вимагають наступні операції:
вивіз, переказ і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком ввозу, переказу і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, обумовлену Національним банком України;
надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі;
використання іноземної валюти на території України як засіб платежу або як заставу;
розміщення валютних цінностей на рахунки і внески за межами України;
здійснення інвестицій за кордон, у тому