необхідна для порівняння торгова ін-формація має вводитися до розрахункової системи електронними засобами (метод STR-Straight Through Processing);*

звірку торгової інформації між пря-мими учасниками слід проводити в день укладення торгової угоди, а між непрями-ми учасниками — у строк Т+1;*

остаточні розрахунки для всіх учас-ників повинні завершуватися у строк Т+1.

Створення та розвиток клірингово-роз-рахункової системи тісно пов'язані з про-блемою дематеріалізації цінних паперів. Як відомо, в Україні більшість корпоратив-них цінних паперів формально емітовано в документарній формі. Формально, бо насправді не існує ні акцій як таких, ні па-перових сертифікатів на них, а права влас-ності підтверджуються витягами з реєстрів або довідками центрів сертифікатних аук-ціонів. Отож, щоб за таких умов досягти успіху в дематеріалізації цінних паперів, справді не-обхідно.

Одначе важко уявити собі високоліквідні цінні папери, які обертаються за тех-нологією іменних цінних паперів з її склад-ною системою перереєстрації прав влас-ності через систему незалежних реєстра-торів. Єдина можливість забезпечити висо-ку ліквідність іменних цінних паперів — це здійснити випуск цих цінних паперів у бездокументарній формі, депонувати весь об-сяг випуску в депозитарії, який би викону-вав функції номінального зберігача цих цінних паперів у реєстрі власників, та оформлювати перехід прав власності на такі цінні папери шляхом переведення їх на рахунки в депозитарії та у зберігача.

Отже, розвиток системи автоматичних зозрахунків передбачає комплекс заходів, зпрямованих на забезпечення у подальшому переважно (чи навіть цілковито) електронної емісії цінних паперів та знерухомлення цінних паперів (сертифікатів) попе-редніх емісій.

Виконання цього завдання потребує спільної скоординованої діяльності Дер-жавної комісії із цінних паперів та фондового ринку. Фонду державного майна України. Національного депозитарію, всіх часників фондового ринку. Стосовно ж НДУ, то йому, крім іншого, необхідно вирішити цілу низку організаційно-технічних итань, пов'язаних із забезпеченням іммобілізації цінних паперів з захистом інформації щодо прав власності на них. Один із фахівців Standart Chartered Bank, обговорюючи проблему імобілізації акцій у матеріальній формі, зауважив, що у світі є кілька першокласних депозитаріїв із дуже жорсткими правилами безпеки, але є й такі, в яких відвідувачів не реєструють, навіть не цікавляться посвідкою особи Швецов Н.П., Шаповал Ю.И., Буша Ю.А., Константинов А.А. Депозитарная деятельность на фондовом рынке. Энциклопедия фондового рынка. Книга шестая. – Киев // Вісник фондового ринку. - 1998. Національний депозитарій повинен забезпечити як на-лежні умови збереження знерухомлених ціних паперів, так і надійну систему їх захисту. Сис-тему, аналогічну Центральному сховищу Національного банку України. Хоча, звісно,

між технологією зберігання грошових знаків та цінних паперів і роботою з об'єктами їх зберігання є істотна різниця.

Це стосується й умов збереження копій реєстрів власників цінних паперів. Організація ведення реєстрів реєстра-торами та зберігачами (передусім стан-дартизація форм реєстрів та відповідного програмного забезпечення), а в подальшо-му — і моніторингу виконання ними цієї функції розглядається як одна з найважливіших ланок у діяльності Національного депозитарію.

Насамперед слід створити контрольну консолідовану копію реєстрів власників цінних паперів (у документарній та електронній фор-мах) за станом на початок та кінець поточ-ного року (тобто на дату складання реєстрів для виплати дивідендів). А після створення і введення в дію єдиної телеко-мунікаційної системи Національний депо-зитарій України повинен мати оновлену копію консолідованого реєстру на кінець кожного операційного дня.

Крім форми реєстрів власників цінних паперів, не-обхідно стандартизувати також інші еле-менти депозитарної діяльності, зокрема:*

зберігання цінних паперів (приймання, зберігання, переміщення, інкасування, інвентаризація тощо);*

строки та форми звітності перед клієнтами (виписки з рахунків та інфор-маційні довідки);*

виконання окремих операцій емітен-та з емітованими ним цінними паперами (викуп, дроблен-ня, консолідація, конвертування, анулю-вання, погашення тощо);*

надання певних послуг (складання облікового реєстру, знерухомлення цінних паперів, переведення випуску цінних паперів із документар-ної у бездокументарну форму тощо);*

оформлення деяких внутрішніх доку-ментів депозитарних установ (регламен-ту, положення про внутрішній контроль, посадових інструкцій, порядку документо-обігу, положення про гарантійний фонд, положення про систему обробки інфор-мації та її захисту тощо).

Стосовно кодифікації, то Національний депозитарій України повинен не лише уз-годити Національну систему нумерації (ко-дифікації) цінних паперів зі стандартами, прийнятими Міжнародною організацією стандартів (МОС), а й практично забезпе-чити швидку і надійну кодифікацію всіх емісій цінних паперів ще на стадії їх підго-товки до реєстрації в Державній комісії із цінних паперів та фондового ринку.

Фахівці Національного депозитарію України вже розробили варіант націо-нальної системи нумерації (кодифікації) цінних паперів, де враховано як вимоги МОС, так і кращий зарубіжний досвід. Дванадцятизначні коди (номери) дадуть змогу учасникам ринку швидко ідентифіку-вати вид цінного папера та регіон, у яко-му його емітовано. Трохи більше часу знадобиться для ідентифікації самого емітента та умов емісії (для цього не-обхідно буде звернутися до web-site Національного депозитарію або спе-ціального періодичного видання — "Ко-дифікатора цінних паперів").

Усі ці заходи сприятимуть виконанню головної функції депозитарних установ, що полягатиме в утримані (депонуванні) цінних паперів, за якими проводяться опе-рації на організованому фондовому рин-ку, та забезпеченні повних і своєчасних розрахунків за ними з мінімальним ризи-ком. Це значно підвищить активність фондового ринку в Україні та сприятиме збільшенню національних інве-стицій в економіку країни.

Незважаючи на