Програма регульованої емісії депози-тарних розписок, у реалізації якої НДУ бе-ре участь спільно з іншими установами (ФДМУ, ДКЦПФР тощо), є лише першим кроком на шляху українських емітентів цінних паперів до ресурсів світового фінансового ринку, а в перспективі — й до виходу на нього вітчизняних портфельних інвесторів.

Відтак перед НДУ вже сьогодні постають цілком конкретні завдання у сфері міжна-родної діяльності. Учасникам українського фондового ринку пора приступати до про-ведення міжнародних операцій із цінними паперами, користуючись кореспондентсь-кими рахунками НДУ. З огляду на це Націо-нальний депозитарій України уже нині го-тується до вступу в регіональне об'єднан-ня центральних депозитаріїв країн Цент-ральної та Східної Європи (СЕЕСSDА). Це станеться у травні 2000 року. Членство в СЕЕСSDА сприятиме не лише активному обміну досвідом, а й вирішенню низки проблем, характерних для періоду становлення депозитарної діяльності та фондового ринку у країнах із перехідною економікою. Крім того, це по-легшить налагодження кореспондентських відносин із ЦДЦП країн Центральної та Східної Європи — наших потенційних інве-сторів і партнерів (передусім у контексті розвитку транспортної, збутової та іншої інфраструктури ринку для українських екс-портерів).

Слід приділяти належну увагу також зміцненню професійних відносин із депози-тарними установами Росії та інших країн СНД. Можливо, у майбутньому виникне потреба у створенні відповідної міжнарод-ної організації цього регіону.

Не варто ігнорувати й досвід Франції, Німеччини, Швеції і Данії щодо створення спільних двосторонніх клірингово-розра-хункових систем. Потребує вивчення та-кож практика центральних депозитаріїв (таких — 25%), які надають іноземним інве-сторам право прямого доступу на власні ринки, щоправда, через свої рахунки (хо-ча зв'язок з іноземними інвесторами здійснюється переважно через місцевий банк-зберігач). Зростання кількості центральних депозитаріїв цінних паперів відображено у додатку № 20.

Та передусім нам, очевидно, слід нала-годжувати професійні зв'язки з такими міжнародними депозитарними та клірин-гово-розрахунковими установами, як Cedelbank (Люксембург) і Euroclear (Брюссель), що сприятиме успішному ви-ходу українських цінних паперів на міжна-родний фондовий ринок і гарантуватиме повні та своєчасні розрахунки за опе-раціями з ними.

Упоравшись із окресленими вище зав-даннями, Національний депозитарій Ук-раїни може впродовж одного-двох років перетворитися на установу, спроможну забезпечити виконання всіх функцій, пе-редбачених законом та його статутом. Водночас НДУ повинен подбати про об'єд-нання з іншими депозитарними установа-ми країни, що на перших етапах цього процесу може мати форму спільних інве-стицій у капітал цих установ, обміну паке-тами акцій тощо.

Перетворюючись на повнофункціональ-ний ЦДЦП, Національний депозитарій Ук-раїни повинен практично забезпечити збе-реження знерухомлених цінних паперів, консолідованої копії реєстрів власників цінних паперів, провести стандартизацію та ко-дифікацію цінних паперів, забезпечити про-ведення міжнародних операцій. Це пере-дбачає створення не лише клірингово-роз-рахункового центру та сховищ, а й регіо-нальних установ НДУ (орієнтовно в Сімфе-рополі, Дніпропетровську, Одесі та Львові), можливо, й закордонних представництв (наприклад, при Cedelbank та Euroclear), якщо виникне потреба в регулюванні обігу українських цінних паперів на міжнародних ринках.

Підсумовуючи сказане, ще раз необхідно підкреслити: центральний депозитарій цінних па-перів в Україні має стати надійною осно-вою для повноцінного виконання збері-гачами цінних паперів покладених на них функцій.

3.4. Шляхи поліпшення функціонування ринку цінних паперів України.

Фондовий ринок має значні можливості для подальшого розвитку. За ро-ки свого існування в Україні він довів перспективи і масштаби вигод, що їх можна отримати на регульованому ринку цінних паперів.

Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду можливих шляхів поліпшення функціонування ринку цінних паперів, зазначимо, що він існує в конкретній економічній системі.. І якою б досконалою не була законодавча база, яка регулює ринок цінних паперів, якою розгалуженою не була його інфраструктура, який би не був сприятливий податковий клімат для суб’єктів ринку цінних паперів, без загального розвитку економіки, без підйому виробництва, без зростання загальної заможності населення, він неспроможний розвиватися та вдосконалюватися.

Одним із основних чинників ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні повинно бути формування прогресивної нормативної бази. Зазначимо, що прийняття Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» позитивно відзначилось на розвитку фондового ринку, він заповнив багато пустощів в законодавстві, сприяючи тим самим формуванню сучасних механізмів його розвитку та. Разом з тим, шляхи вирішення багатьох проблем цього ринку, притаманних саме Україні, з прийняттям цього Закону не тільки не прояснились, а й стали ще туманнішими. Це відбулося тому, що з формальної точки зору, модель розвитку фондового ринку визначена у відповідних нормативних актах, реалістичність цієї моделі є досить примарною.

Перш за все слід відзначити загальний недолік всіх офіційних документів, який полягає в тому, що вони не в повній мірі враховують перехідний характер української економіки. А в перехідних економічних системах діють зовсім інші механізми впорядкування суспільного життя, ніж в розвинутих, і тому механічне перенесення схем та моделей, які добре працюють в нормальній економіці, в наших умовах не дають очікуваних результатів.

В Україні фактично не має правової держави — нормативна база значно відстає від реальних процесів. Особливо це проявилось в перші роки незалежності, коли спостерігались афери з довірчими товариствами. Після завершення «ваучерної»