На підставі цих даних з виразу (2.3) можна оцінити відносну величину втрат бюджету у 2004 p.:

Це означає, що зібрані 13,21 млрд. грн. становлять тільки 100%- 28,3% = 71,7% від потенцій-них надходжень. За умови збереження існуючої системи втрати бюджету в аб-солютному вираженні становили бимлрд. грн., тобто не-своєчасний перехід до плоскої шкалиоподаткування доходів громадян мав на-слідком втрати для місцевих бюджетів у розмірі 5,2 млрд. грн. Саме напруженість фінансування місцевих бюджетів призвела до того, що законодавчо визначене збільшення соціальної податкової пільги було призупинено у 2006 p., коли в бюджеті замість запланованих 0,8 МЗ було збережено рівень 0,5 МЗ. Головна помилка тут - запізнення з моментом переходу до плоскої шкали. Втратам бюджету можна було запобігти, якби перехід відбувся, коли ефективна ставка оподаткування не перевищувала 13%, тобто у 2000-2001 pp.

Платник податку, який має право на застосування податко-вої соціальної пільги більшої, ніж передбачена, зазначає про та-ке право у заяві про застосування пільги та додає відповідні під-тверджуючі документи за формою, визначеною центральним податковим органом.

Розрахунок розміру податкової соціальної пільги здійс-нюється з урахуванням останнього місячного податкового пері-оду, в якому платник податку помирає чи визнається судом по-мерлим, безвісно відсутнім або втрачає резидентський статус.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отри-маного платником податку як заробітна плата протягом звітно-го податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноже-ної на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень – див. додаток 2.

Працедавець платника податку за місцем застосування по-даткової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної пла-ти, а також сум наданих податкових соціальних пільг:

а) за наслідками кожного звітного податкового року;

б) під час проведення розрахунку за останній місяць засто-сування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосу-вання за самостійним рішенням платника;

в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедав-цем [6,c.174].

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з плат-ником податку, який припиняє трудові відносини з працедав-цем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподаткову-ваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу по-даткового зобов'язання платника податку за наслідками звітно-го податкового року [16, с.126 ].

Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає перепла-та цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний мі-сяць, а при недостатності такої суми — сума податкових зобо-в'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати.

2.3 Ставки податку

Одна з найважливіших змін в механізмі оподаткування фізичних осіб – це зміна ставки оподаткування. З прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [2] зникла прогресивна шкала прибуткового податку громадян. Вона була представлена у Декреті КМУ «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями) [4]. У п.1 ст.7 цього Декрету встановлювалась певна пропорція зростання ставки податку від 10% до 50% в залежності від розміру місячного сукупного оподаткованого доходу, що виплачується за місцем основної роботи. Тверді ставки застосовувалися по оподаткуванні інших доходів.

Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподат-кування.

За ставкою 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахова-ного податковим агентом як:

- процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозит-ним) сертифікатом;

- в інших випадках, прямо визначених відповідними норма-ми цього закону.

Ставка податку становить подвійний розмір від об'єкта опо-даткування, нарахованого як виграш чи приз, крім виграшу у державну лотерею у грошовому виразі, або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб.

Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами закону. Оподаткування фізичних осіб передбачає наявність у подат-ковому процесі податкового агента.

Податковий агент — юридична особа, її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ або фізична особа чи нерези-дент або його представництво, які, незалежно від їх організацій-но-правового статусу та способу оподаткування іншими подат-ками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність подат-ковим органам відповідно до закону, а також нести відповідаль-ність за порушення норм закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати, інших виплат та винагород таким іншим фізичним особам.

Починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

Всі ставки податку з доходів фізичних осіб наведені в додатку 1.

На перехідний період установлюються такі розміри подат-кової соціальної пільги: в розмірі однієї мінімальної заробітної плати в розрахунку на місяць:

у 2004 році — у розмірі 30 процентів від суми податкової со-ціальної пільги;

у 2005 році — у розмірі 50 процентів від суми податкової со-ціальної пільги;

у 2006 році — у розмірі 80 процентів від суми податкової