Пряме оподаткування

курсова робота з фінансів

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність дослідження. Стимулювання розвитку підприємництва – основне завдання прибутку в економіці з ринковими відносинами. Тільки завдяки одержанню прибутку розвиватиметься підприємство. У сукупності це свідчить про те, що відбувається економічне зростання і в державі. Економіка не може бути стаціонарною (А. Сміт ще в XVII столітті називав таку "станом застою"), тому що замість прогресу може бути тільки один інший, протилежний напрям – занепад. Щоб цього не сталося, варто дати можливість підприємствам забезпечувати себе фінансовими ресурсами і одержувати достатні прибутки з метою досягнення високих фінансово-економічних результатів на всіх рівнях економіки в країні.

Найважливішими прямими податками в податковій системі України є податок на прибуток підприємств і податок на дохо-ди фізичних осіб.

Удосконалення оподаткування прибутку підприємств має здійснюватися насамперед за допомогою зниження базової ставки цього податку, а також диференціації його ставок залеж-но від виду діяльності і обсягу прибутку.

Прибуток – це кінцевий фінансовий результат від здійсненої підприємством підприємницької діяльності, який є приростом усього фінансового потенціалу суб'єкта господарювання. Прибуток, зокрема, є видом фінансових ресурсів підприємства. Тому наукове обґрунтування розподілу прибутку підприємств на державному рівні важливе й об'єктивно необхідне. Оподаткування прибутку юридичних осіб є вагомою частиною наповнення бюджетів України, а тому дослідження цієї проблеми є особливо актуальним в наш час, коли існуюча податкова система не спроможна повністю задовольнити потреби економіки.

Об’єктом дослідження курсової роботи виступає проблема вивчення ефективного функціонування фінансової системи України.

Предметом дослідження курсової роботи є система прямого оподаткування в Україні.

Мета дослідження полягає в теоретичному розгляді ефективного функціонування системи прямого оподаткування в Україні.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

При написанні курсової роботи використовувались дослідження таких авторів як Василик О.Д., Опарін В.М., Мозковий О.М., Савлук М.І. та ін.

Розділ 1. Податки як інструмент регулювання економіки

1.1. Сутність податків

За своєю економічною суттю податки є фінансовими відносинами між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки виступають одним із головних інструментів у руках держави в здійсненні економічної та соціальної політики. Вирішення зазначених завдань прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів.

Податки є найбільш адекватним свободі їх платників методом встановлення взаємовідносин держави з платниками податків.

Вони являють собою обов'язкові та за юридичною формою індивідуальні безвідплатні платежі фізичних і юридичних осіб, впроваджені державою з визначенням їх розмірів, порядку та строків сплати до бюджетів різних ланок або до державних цільових фондів [14, 28].

Як відомо, податки з'явились з розподілом суспільства на прошарки та виникненням державності, як "внески громадян, необхідні для утримання... публічної влади..." (Маркс К., Енгельс Ф. Твори, 2-ге вид., т. 21, с. 171). В історії розвитку суспільства жодна держава не змогла обійтись без податків, оскільки для виконання своїх функцій по задоволенню колективних потреб вона потребує певну суму коштів, які можуть бути зібрані тільки через податки. Виходячи з цього, мінімальний розмір податків визначається сумою витрат держави на виконання мінімуму її функцій: управління, освіта, охорона здоров'я, оборона, суд, охорона порядку. Чим більше функцій має держава, тим більше вона вимушена збирати податків.

Кожен вид податків, зборів та обов'язкових платежів має свої специфічні риси та функціональне призначення і займає окреме місце в системі оподаткування.

Закон України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" із змінами до нього передбачає, що під податком, збором та обов'язковим платежем до бюджетів та до державних цільових фондів розуміються обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснювані платниками в порядку та на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування.

Таким чином, податки виражають обов'язок всіх юридичних та фізичних осіб, що отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки виступають найважливішою складовою фінансової політики держави в сучасних умовах.

Які ж платежі слід вважати податками, а які ні? Адже частина коштів юридичними та фізичними особами вноситься не до бюджету, а до державних цільових фондів.

З позицій платника податків нема ніякої різниці, як називається той чи інший платіж і на що він в подальшому буде спрямований. Так чи інакше для платника податків він є витратами і посередньо або опосередковано збільшує ціну товарів, робіт і послуг. Ці витрати спочатку покладаються на виробника, а потім перекладаються на споживача зазначеної продукції.

У фінансовій термінології застосовуються три терміни, що відображають платежі, – це плата (збір), відрахування (збори) та податок (збір).

Плата (збір) передбачає певну еквівалентність відносин платника з дер-жавою, її розмір залежить від розміру ресурсів, які використовуються платником, а надходження плати визначаються державною власністю на ці ресурси.

Якщо держава втрачає право власності на них, то вона втрачає й ці доходи.

Прикладом плати є плата за землю, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, рентні платежі, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, державне мито [14, 29].

Значною мірою частина цих платежів має відшкодувальний характер, оскільки вони є платою за отримання дозволу на певні види діяльності, а також платою за послуги, які надаються державою.

Платник у відповідь на внесену ним плату державі отримує відповідні дії держави, наприклад видача торговельного патенту.

Відрахування (збори)