здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну тощо. Суми витрат розподілялись між платниками – на кожного платника припадала конкретна сума податку. В теперішній час розкладні податки використовуються рідко, в основному в місцевому оподаткуванні;
квотарні (окладні, дольові, кількісні) податки – обов'язкові платежі, які стягуються за певними ставками від чітко визначеного об'єкта оподаткування. На відміну від розкладних, вони виходять не із потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок. Дані податки безпосередньо чи непрямо враховують майновий стан платника податку;
5) за способом зарахування податкових надходжень:
закріплені – обов'язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);
регулюючі – обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів (акцизний збір);
6) відносно до платника:
податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок);
податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);
змішані (плата за землю, податок з власників транспортних засобів);
7) відносно до джерела сплати:
податки, що включаються у валові витрати та собівартість;
податки, що включаються в ціну товару;
податки, що сплачуються з прибутку або капіталу [16, 25].
Таблиця 1.
Види податків і зборів, передбачених податковою системою України [16, 27]
Загальнодержавні податки та збори, інші обов'язкові платежі | Місцеві податки і збори
Оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності
1 | 2
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19. | Податок на додану вартість
Акцизний збір
Податок на прибуток
Мито
Плата за землю
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
Збір за спеціальне використання природних ресурсів
Збір за забруднення навколишнього середовища
Збір на обов'язкове соціальне страхування
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності
Фіксований сільськогосподарський податок
Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства
Єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через кордон України
Збір за використання радіочастотного ресурсу України
Податок на нерухоме майно
Державне мито
Єдиний податок | 1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11. | Податок з реклами
Комунальний податок
Готельний збір
Збір за паркування автотранспорту
Ринковий збір
Збір за право використання місцевої символіки
Збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг
Збір за право проведення кіно-і телезйомок
Збір за участь в бігах на іподромі
Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон
Оподаткування фізичних осіб
1 | 2
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9. | Податок на промисел
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
Державне мито
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
Збір на обов'язкове соціальне страхування
Плата за землю
Податок на нерухоме майно
Мито
Податок на доходи фізичних осіб | 1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13. | Податок з реклами
Готельний збір
Збір за припаркування автотранспорту
Ринковий збір
Збір за видачу ордера на квартиру
Курортний збір
Збір за участь в бігах на іподромі
Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі
Збір за право використання місцевої символіки
Збір за право проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей
Збір за проїзд по території прикордонних областей авто-транспорту, що прямує за кордон Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг
Збір з власників собак
Отже, можливі різні класифікації податків залежно від тих ознак, які покладено в основу порівняння.
1.3. Місце прямих і непрямих податків в податковій системі, їх переваги і недоліки
Ще здавна податки почали поділяти на прямі і непрямі. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання податків на споживача товарів. Передбачається, що кінцевим платником прямих податків стає той, хто отримує дохід, володіє майном, а кінцевим платником непрямих податків – споживач товару, тому їх називають податками на споживання.
Однак, критерій перекладання податку на споживача для признання його прямим чи непрямим пізніше був признаний неточним, оскільки при відповідних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції чи послуг через механізм росту цін, а прямі податки, навпаки, не завжди повністю перекладаються на споживача, якщо попит на реалізовані товари є досить еластичним і обсяг реалізації зменшується при підвищенні цін. Тому для розподілу податків на прямі і непрямі перестали використовувати критерій пропозиції.
В даний час всі подоходні і майнові податки (в т.ч. на дарування, спадщину, купівлю-продаж цінних паперів і т. ін.) відносяться до прямих, а всі податки на споживання – до непрямих.
Таким чином, прямі податки встановлюються безпосередньо для платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування.
Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тиску, при якому більше платять ті члени суспільства, які мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважають справедливим.
У промислове розвинутих країнах частка прямих податків достатньо висока. В 90-х роках XX ст. в США вона становила – 91,1%, в Японії – 71,2%, у ФРН – 44,1% [16, 29].
Однак форма прямого оподаткування вимагає складного механізму справляння податків; виникають проблеми обліку об'єктів оподаткування і ухилення від сплати. Тому, не дивлячись на справедливість прямих податків, податкова система не може обмежитись тільки ними.
Оскільки непрямі податки включаються в ціну товарів і послуг, то їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Основним недоліком непрямих податків вважають обернено пропорційну залежність від платоспроможності споживачів. Внаслідок цієї властивості непряме оподаткування товарів масового споживання лягає важким тягарем на населення з низькими доходами, оскільки більша частина його доходів витрачається на придбання продуктів харчування та інших товарів першої необхідності.
Так як структура споживання у різних верств населення значно відрізняється, принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи чи послуги. Однак такий підхід приведе до того, що встановлять більш високі податки тільки