на товари першої необхідності і розкошу, що звузить сферу непрямого оподаткування і скоротить поступлення в бюджет. Тим часом навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів щоденного користування забезпечить державі стабільні доходи.
Непрямі податки досить широко використовуються у всьому світі, оскільки при відносно простому механізмі справляння вони забезпечують стійкі поступлення в бюджет. Крім того, вони легше сприймаються психологічно, ніж прямі, тому що платяться непомітно для споживачів і немає безпосереднього зв'язку між сплатою податку і усвідомленням цього (табл. 1.2).
Таблиця 1.
Особливості прямих і непрямих податків [16, 30]
Показник | Непрямі податки | Прямі податки
Складність визначення податкового зобов'язання | Відносно прості розрахунки | Відносно складні розрахунки
Реакція платників податків на обкладання податками | Стійкі поступлення в бюджет поза прямою залежністю від динаміки доходів | Відносно нестійкі поступлення в бюджет, зумовлені динамікою доходів підприємств і громадян
Характер оподаткування | Відносно регресивне | Відносно прогресивне
Можливість перекладання податків | Велика | Менша
Отже, податки виражають обов'язок всіх юридичних та фізичних осіб, що отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки виступають найважливішою складовою фінансової політики держави в сучасних умовах.
Розділ 2. Прямі податки в Україні і особливості їх справляння
2.1. Податок з прибутку підприємств
Податок на прибуток підприємств – один із найважливіших податків, який є основою податкової системи України. Податок на прибуток – це той податок, який використовується в структурній економічній політиці, а також може застосовуватися для підтримки стабілізаційної політики, оскільки він є ефективним засобом автоматичної стабілізації у кейнсіанському значенні, тобто його можна розглядати як активний інструмент макроекономічної політики, що є однією із його важливих позитивних ознак. До інших позитивних ознак можна віднести такі:
податок є платою за користування певними суспільними послугами та інфраструктурою на тих територіях, де підприємства здійснюють свою діяльність;
податок справляється з прибутків, які в іншому випадку уникли б оподаткування; ;
податок забезпечує досить значну частку надходжень до бюджету [9, 187].
Необхідно вказати і на недоліки цього податку:
податок може бути перекладений прямо на ціни або зворотним чином на працівників, що сильніше зачіпає менш заможних, тобто обидва види перекладання є регресивними;
податок не є нейтральним, бо важко визначити поняття "оподатковуваний прибуток", тобто визначення прибутку відповідно до бухгалтерського обліку і перетворення його в базу оподаткування дуже складна операція;
податок менш захищений від уникнення від оподаткування внаслідок приховування прибутку (доходу).
Податок на прибуток є класичним варіантом прямого податку. Прибуткове оподаткування підприємств та організацій завжди було в центрі уваги законодавців, які неодноразово пробували вдосконалити його. Зміни об'єкта оподаткування, ставок податку, складу податкових пільг викликали необхідність прийняття нових законодавчих актів, в результаті за період 1991-1998 pp. утримання податку з прибутку регулювалось нормами чотирьох законів.
Так, в 1991 p. діяв Закон СРСР "Про податок з підприємств і організацій", відповідно до якого об'єктом оподаткування був балансовий прибуток підприємства, розрахований як сума прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму затрат з цих операцій. Для підприємств встановлювався максимальний рівень рентабельності, диференційований за галузями. Максимальна ставка податку на прибуток в межах встановленого рівня рентабельності складала 35%. Крім того, ставки податку на прибуток були диференційовані в залежності від сфери діяльності.
З 1 січня 1992 року був введений в дію Закон України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій", згідно з якими об'єктом став валовий доход підприємства, зменшений на суму матеріальних затрат і обов'язкових платежів.. В об'єкт оподаткування крім прибутку були включені затрати на оплату праці. Ставка податку складала 18% доходу. Понижені ставки в розмірі 15% були встановлені для спільних підприємств з часткою іноземного інвестора в статутному фонді більше 30 % і в розмірі 9%) для дослідних заводів. Підвищені ставки були встановлені для посередницької діяльності (65%) і доходів від казино, відеосалонів, ігрових автоматів (70%).
З 1 січня 1995 року даний Закон був замінений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Об'єктом оподаткування став балансовий прибуток підприємств, розрахований як сума прибутку від усіх видів діяльності за звітний період. Базова ставка податку складала 30%. Для підприємств агропромислового комплексу була встановлена ставка 15%, для посередницьких операцій – 45%, для прибутку від проведення лотерей і ігрового бізнесу – 60%.
З 1 липня 1997 року був введений в дію Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким суттєво змінились методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають ведення спеціального податкового обліку.
Після введення даного Закону об'єктом оподаткування виступає розрахунковий прибуток, основою для визначення якого є валові надходження і витрати, які підприємство понесло не за конкретно реалізовану продукцію, а за певний період часу. Даний метод розрахунку об'єкту оподаткування носить назву "сальдового". В таких умовах платникам надається можливість понизити податковий прес на балансовий прибуток [16, 165].
З 1 січня 2003 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (№349 від 24 грудня 2002 року), який вніс суттєві зміни в механізм справляння податку на прибуток.
Принципові зміни в законодавстві пояснюються тим, що раніше прийняті закони про податки керувалися неправильними посиланнями на те, що чим вищим є розмір штрафу, тим більше коштів надходить до бюджету, і в цьому зв'язку головною метою фінансових санкцій було зосередження на фіскальних функціях оподаткування – на поповненні дохідної частини державного і місцевих бюджетів.
Не менш важливою причиною, яка викликала необхідність