землю та п'ятирічний мораторій на операції з купівлі та продажу земельних наділів. Лише з 2005 року дозволять торгові операції із сільськогосподарськими угіддями, але до 2010 року розмір ділянки, що належить одній людині, не повинен перевищувати 100 га. Крім того, передбачається 20-річний мораторій на продаж землі іноземцям.
Земельне законодавство України базується на таких принципах:
поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу та основного засобу виробництва;
забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;
невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадянами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
забезпечення раціонального використання та охорони земель;
забезпечення гарантій прав на землю;
пріоритету вимог екологічної безпеки [16, 225].
Основним законодавчим актом, що регулює порядок земельного оподаткування, визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України "Про плату за землю" від 13.03.1992 р. №2535-ХІІ у редакції Закону України від 19.09.1996 р. №378/96-ВР.
Згідно з даним Законом, використання землі в Україні є платним, а формами плати за землю є земельний податок та орендна плата.
Сьогодні в Україні земельне оподаткування носить досить проблемний характер, так як Законом про плату за землю встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Виходячи з цього, збиткові підприємства мають сплачувати податок, не зважаючи ні на що, доки залишаються власниками чи користувачами землі.
Плата за землю – це податковий платіж, який стягується з власника землі або землекористувача, розмір якого безпосередньо залежить від величини земельної ділянки, граничної оцінкової ставки та призначення землі.
Платниками земельного податку є власники землі і землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції. Коли земельні ділянки орендуються у громадян та юридичних осіб, у власності яких ці земельні ділянки перебувають, земельний податок сплачується орендодавцями. Орендар при цьому сплачує орендодавцю орендну плату, яка фактично компенсує сплату земельного податку.
Об'єктом плати за землю виступає земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності від кількох осіб, плата за землю нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Платники податку сплачують земельний податок з дня виникнення права власності права користування земельною ділянкою, тобто з моменту одержання акту на право власності чи користування землею, який видається сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.
Статтею 12 Закону України "Про плату за землю" передбачено звільнення окремих категорій платників податків від сплати. Так, мають право не оплачувати земельного податку:
заповідники;
вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та ПТУ;
органи державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури, установи та організації, які повністю отримуються за рахунок бюджету;
вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту;
зареєстровані релігійні та благодійні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю;
покупець об'єкта незавершеного будівництва за земельну ділянку, відведену під такий об'єкт, з моменту придбання об'єкта на термін будівництва.
З 1 січня 2004 року звільняються від сплати земельного податку підприємства, установи й організації, у складі яких є структурні підрозділи, що надають санаторно-курортні й оздоровчі послуги дітям. Не буде сплачуватись податок і за землі дитячих санаторно-курортних і оздоровчих закладів, а також за земельні ділянки структурних підрозділів підприємств і організацій, що надають дітям санаторно-курортні й оздоровчі послуги.
В межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України від сплати податку звільняються:
інваліди І та II груп;
громадяни, які виховують трьох і більше дітей;
громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу;
пенсіонери;
особи, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
громадяни, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи [16, 227].
Деякі суб'єкти підприємницької діяльності звільняються від сплати земельного податку на підставі інших нормативно-правових актів. Так, не є платниками сільськогосподарські підприємства – платники фіксованого сільськогосподарського податку, фізичні і юридичні особи, суб'єкти малого підприємництва, які зареєстровані як платники єдиного податку за ті землі, які використовуються ними для здійснення підприємницької діяльності.
Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, а саме для:
ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;
ведення садівництва – не більше 0,12 га;
будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, у селищах – не більше 0,15 га, у містах – не більше 0,10 га.
Земельні ділянки, набуті такими громадянами у власність понад норми безоплатної передачі у порядку, встановленому цим Кодексом, обкладаються земельним податком на загальних підставах.
Розміри земельного податку залежать від цільового призначення земельної ділянки, її місця розташування та грошової оцінки земель. Грошова оцінка – капіталізований рентний дохід із земельної ділянки (рис. 2.3).
Рис. 2.. Структурно-логічна схема розрахунку земельного податку [16, 228]
Грошова оцінка проводиться Державним комітетом України з земельних ресурсів та його органами на місцях із залученням експертів, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації.
Ставки земельного податку застосовуються у відсотках до грошової (кадастрової) оцінки земельних ділянок (з 1 га землі):
1) землі