сільськогосподарського призначення:
для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,10;
для багаторічних насаджень – 0,03;
2) землі населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено – 1,00;
3) землі населених пунктів, грошову оцінку яких не встановлено – залежить від розміру населеного пункту;
4) земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення – 5,00;
5) земельні ділянки, надані у тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого призначення – 50,00;
6) земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками, надані на землях водного фонду – 0,30.
На сьогодні оцінку земель населених пунктів не завершено, а отже грошова оцінка конкретної земельної ділянки може бути не відома. У такому разі податок обчислюється виходячи з площі ділянки, до якої застосовуються ставки податку у розмірах, наведених у табл. 2.2.
Таблиця 2.
Середні ставки земельного податку на землі, грошова оцінка яких не встановлена [16, 229]
Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис. чол.) | Середня ставка податку (коп. за 1 м2) | Коефіцієнт, що застосовується у м. Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування
До 0,2 | 1,5
Від 0,2 до 1 | 2,1
Від 1 до 3 | 2,7
Від 3 до 10 | 3,0
Від 10 до 20 | 4,8
Від 20 до 50 | 7,5 | 1,2
Від 50 до 100 | 9,0 | 1,4
Від 100 до 250 | 10,5 | 1,6
Від 250 до 500 | 12,0 | 2,0
Від 500 до 1000 | 15,0 | 2,5
Від 100 і більше | 21,0 | 3,0
Крім ставок податку, існує цілий ряд коефіцієнтів, які застосовуються до ставки податку залежно від місця розташування земельної ділянки та її цільового призначення:
коефіцієнти індексації ставки податку;
коефіцієнт збільшення (зменшення) ставки податку;
додаткові коефіцієнти індексації ставок податку для населених пунктів, віднесених до курортних.
Таким чином, сума податку на землі, грошова оцінка яких встановлена, розраховується за формулою [16, 229]:
П = | (ПЛЗ Ч ГО Ч СП) | Ч КП
100
де П – площа земельної ділянки, м.1;
ПЛЗ – обчислена сума податку, грн.;
ГО – грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки, грн.;
СП – ставка податку у відсотках за грошової оцінки;
КП – коефіцієнт збільшення (зменшення) суми податку.
По іншому буде обчислюватись податок на землі, оцінку яких не проведено [16, 230]:
П = (ПЛЗ Ч СП Ч К) Ч КП,
де П – обчислена сума податку, грн.;
ПЛЗ – площа земельної ділянки, м2;
СП – ставка податку у відсотках за грошової оцінки;
К – коефіцієнт індексації ставки податку;
КП – коефіцієнт збільшення (зменшення) суми податку.
Розділ 3. Перспективи розвитку прямого оподаткування в Україні
Нині в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціально-го розвитку.
Конституцією України закріплено положення про те, що система оподаткування встановлюється лише законами Ук-раїни Це потребує приведення всього податкового законодав-ства у відповідність із Конституцією України і водночас ство-рює підґрунтя для вдосконалення системи оподаткування.
Податкова система України виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові наванта-ження на суб'єктів господарювання, призвела до невиправда-ного вилучення обігових коштів підприємств, виникнення до-даткової потреби в кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподат-кування. Негативно вплинули на результати господарської ді-яльності підприємницьких структур значні нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумо-вила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господа-рювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіцій-ного сектору економіки, ухилень від оподаткування, створення податкової заборгованості.
Аналіз економічного стану держави свідчить, що без рефор-мування податкової системи змінити ситуацію на краще не можна.
Серед головних чинників, які зумовлюють необхідність по-даткової реформи у будь-якій країні, є передусім такі:
зміна форм власності, умов економічного розвитку та соціально-економічної організації суспільства, що створює об'єктивну основу для реформування податкової системи, визначає основні напрями та цілі податкової реформи, її глибину з ура-хуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку країни, формує можливості реалізації наявного потенціалу її продуктивних сил;
закономірний суспільний розвиток, що проявляється в постійному намаганні суспільства оптимізувати податкову систему і неможливості досягнути цього оптимуму. З розвитком суспільства змінюються критерії оптимальності податкової сис-теми, що зумовлює необхідність постійного її вдосконалення;
зміна концепції оподаткування, яка, як правило, має ві-дображати об'єктивну економіко-політичну ситуацію в країні, соціально-економічний стан її населення та зміну пріоритетів держави. Податкова система формується під впливом цілого спектра політичних інтересів і поглядів різних структурованих груп населення, теоретичних шкіл і течій [8, 162-163].
Треба зауважити, що у ході реформування податкової сис-теми України йдеться не лише про зниження рівня оподатку-вання. Нинішній рівень оподаткування в Україні має свої об'єктивні межі, зумовлені системою витрат бюджету.
Суть питання в тому, що за нинішніх умов бюджет є майже єдиним джерелом фінансування витрат на потреби соціального захисту населення та утримання соціально-культурної сфери. Ці витрати здійснюються нині за мінімальними нормативами щодо рівня соціальних благ і послуг, тому скорочення доходів бюдже-ту може призвести до низки небажаних соціальних наслідків,
На будь-якому етапі розвитку держави є певна межа зни-ження витрат бюджету та рівня його дефіциту, перевищувати яку економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як підтвердив досвід проведення податкових реформу розвинутих країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економіч-них суб'єктів на зниження податків. Воно не впливає і на тем-пи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих для країн із розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу – від мо-менту зміни податкової політики до зростання доходів