з них поточні витрати | 8,8 | 9,7 | 8,7 | 10,7

на лікувально-профілактичні установи на санітарно-профілактичні установи і заходи | 0,3 | 0,4 | 0,3 | 0,4

на фізичну культуру | 0,1 | 0,4 | 0,4 | 0,5

соціальний захист населення | 18,7 | 13,7 | 12,0 | 16,4

На управління | 3,4 | 5,8 | 6,7 | 8,7

На оборону | 5,7 | 4,2 | 3,6 | 5,1

Видатки, пов'язані з поверненням депортованих народів | 0,5 | 0,0 | 0,0 | 0,0

Видатки, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення | 6,0 | 3,9 | 4.5 | 5,1

Видатки Пенсійного фонду— | 16,9 | 21,2—

Питома вага різних видів податків у структурі податкових надходжень державного бюджету відображена в таблиці 4.

Таблиця

Податкові доходи державного бюджету, % [5, 172]

Податкові доходи державного бюджету | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Податки на доходи, прибуток: | 42,7 | 43,4 | 42,4 | 42,9 | 45,0

прибутковий податок з громадян | 15,2 | 15,7 | 16,3 | 17,6 | 20,3

податок на прибуток підприємств | 32,4 | 27,6 | 27,0 | 25,2 | 24,6

Збори за використання природних ресурсів | 6,5 | 7,1 | 6,8 | 5,9 | 6,4

Внутрішні податки на товари та послуги: | 40,7 | 45,2 | 42,3 | 42,8 | 39,1

податок на додану вартість | 36,8 | 39,3 | 34,1 | 33,5 | 30,1

акцизний збір | 3,8 | 5,7 | 5,9 | 7.1 | 7,1

інші | 0,2 | 0,5 | 2,3 | 2,3 | 1,8

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне, вивізне мито; кошти, отримані за вчинення консульських дій) | 2,6 | 3,4 | 4,4 | 4,9 | 4,9

Інші податки | 2,4 | 0,8 | 3,2 | 3,5 | 4,6

Всього податкових надходжень | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

Визначальними в структурі податкових надходжень є подат-ки на прибуток та внутрішні податки на товари та послуги. Їх частка протягом 5 років становила близько 84 відсотків загаль-ного обсягу. Завдяки пожвавленню експортно-імпортних опе-рацій дещо збільшується питома вага податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції – в 1,8 разу протягом 1996–2000 років. Частка зборів за використання природних ресурсів за 1996–2000 роки майже не змінилася: у 1996 році вона станови-ла 6,5 відсотка, а у 2000 році – 6,4 відсотка.

Щодо найбільших за обсягом податків – податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, то їх частка в загаль-ному обсязі податкових надходжень має тенденцію до зниження (з 36,8% до 30,1% та з 32,4% до 24,6% відповідно). Питома вага прибуткового податку та акцизного збору має тенденцію до. збільшення (з 15,2% до 20,3% та з 3,8% до 7,1% відповідно).

Україні в умовах переходу до ринкової економіки слід чітко визначити необхідність та ефективність тих чи інших податків.

Таким чином, виходячи з даних можна зробити висновок про те, що хоча спостерігається невелика частка платежів за ресурси у наповненні бюджету України, але вона визначається певною стабільністю, що є позитивним явищем. Таку стабільність можна пояснити тим, що плата за ресурси не залежить від фінансового результату діяльності платників податків.

Отже, згідно з чинним податковим законодавством України передбачено такі платежі за ресурси для господарюючих суб'єктів: плата (податок) за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на нерухоме майно (нерухомість); збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий дохід, плата за воду, плата за корисні копалини); збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Розділ 2. Особливості здійснення плати за ресурси

2.1. Збір за спеціальне використання лісових і водних ресурсів

У системі платежів за природні ресурси важливе місце належить платі за спеціальне використання прісних водних ресурсів. Плата за воду справляється на підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Постанов Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 75 "Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів і тимчасових нормативів плати за їх спеціальне вико-ри-стання" та від 26 квітня 1994 року № 247 "Про розмір плати за використання прісних водних ресурсів сільськогосподарськими товаровиробниками" і наступних змін до них від 8 лютого 1997 року № 164 [5, 235].

Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів встановлено з метою зацікавлення суб'єктів підприємницької діяльності в раціональному використанні водних ресурсів.

До спеціального використання прісних водних ресурсів належить використання водних ресурсів для задоволення водою виробничих і сільськогосподарських потреб за допомогою спеціальних пристроїв і установок або використання води без їх застосування, що може істотно вплинути на якісні та кількісні показники стану водних ресурсів, а також користування водними об'єктами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

Плату встановлено за спеціальне використання прісних водних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення.

До прісних водних ресурсів загальнодержавного значення належать [5, 235]:

До прісних водних ресурсів місцевого значення належать водні ресурси, не віднесені до ресурсів загальнодержавного значення.

Плату за спеціальне використання водних ресурсів вносять усі суб'єкти підприємницької діяльності – водокористувачі незалежно від форм власності, крім тих, що використовують воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб; підприємства гідроенергетики та підприємства водного транспорту, які експлуатують річкові водні шляхи [5, 235].

Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані мати дозвіл на спеціальне