лісу на пні з; лісозаготівельників, які допустили неповне вирубування лісу або які зовсім не проводили заготівлю деревини, дозволеної до вирубки за виписаними лісорубними білетами, платежі плати від пня стягуються повністю в бюджет. Плата за другорядні лісні матеріали і за побічне користування вноситься в дохід бюджету повністю при видаванні лісгоспом лісорубних білетів.
З плати за використання лісових ресурсів надається ряд пільг. Звільняються від внесення до бюджету плати від пня лісгоспи за деревину, яку вони заготовляють у порядку догляду за лісами; навчально-дослідні лісні господарства Міністерства освіти і науки; підприємства Міністерства зв'язку за деревину, що вирубується в процесі поточного утримання міжміських телефонно-телеграфних ліній зв'язку; підприємства Міністерства шляхів сполучення за деревину, що вирубується в процесі поточного утримання водовідвідних та інших споруд шляхового господарства в межах смуги відводу, за винятком лісозахисних смуг уздовж лінії залізничних колій.
Відповідальність за правильне і своєчасне стягнення сум плати за використання лісових ресурсів несуть лісгоспи.
Відповідно до положень Лісового кодексу України від 21 січня 1994 p. № 3852-ХІІ плата за використання лісових ресурсів державного значення зараховується до державного бюджету у розмірі 80 відсотків і 20 відсотків – відповідно до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя [5, 246].
Плата за використання лісових ресурсів місцевого значення зараховується до бюджетів адміністративно-територіальних одиниць в розмірі 100 відсотків. Економічне стимулювання лісокористувачів з додержання вимог щодо охо-рони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів передбачає [8, 156]:
цільове виділення через державні органи лісового господарства коштів для реалізації державних, регіональних та місцевих програм ведення лісового господарства в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
фінансування лісогосподарських заходів за нормативами (цінами), диференційованими залежно від одержаних результатів, а також матеріальне стимулювання лісокористувачів за якісне проведення лісогосподарських робіт;
заохочення осіб, котрі Виявили випадки порушення лісового законодавства та порушників, забезпечили стягнення штрафів та відшкодування матеріальних збитків, заподіяних лісовому господарству;
надання пільг лісокористувачам із плати за використання лісових ресурсів у разі впровадження ними технологічних процесів, устаткування, що зменшують негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також у
разі підвищення ефективності відновлення лісів, поліпшення породного складу та якості лісів, більш повного використання лісових ресурсів.
2.2. Плата за землю та за користування надрами для видобування корисних копалин
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному законодавством [5, 228].
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.
Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Плата за землі сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їхньої грошової оцінки у таких розмірах [5, 229]:
для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1;
для багаторічних насаджень-0,03.
За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється у розмірі 0,1 відсотка.
Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких зроблено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Якщо грошову оцінку земельних ділянок не зроблено, середні ставки земельного податку встановлюються у таких розмірах [5, 229]:
Групи населених пунктів із чисельністю населення (тис. чол.) | Середня ставка податку (коп. за 1 кв. м) | Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Сева-сто-полі та містах обласного підпорядкування
до 0,2 | 1,5
від 0,2 до 1 | 2,1
від 1 до 3 | 2,7
від 3 до 10 | 3,0
від 10 до 20 | 4,8
від 20 до 5O | 7,5 | 1,2
від 50 до 100 | 9,0 | 1,4
від 100 до 250 | 10,5 | 1,6
від 250 до 500 | 12,0 | 2,0
від 500 до 1000 | 15,0 | 2,5
від 1000 і більше | 21,0 | 3,0
У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку застосовуються коефіцієнти [5, 230]:
на південному узбережжі Автономної Республіки Крим – 3,0;
на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим – 2,5;
на західному узбережжі Автономної Республіки Крим – 2,2;
на чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей – 2,0;
у гірських і передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей – 2,3, крім населених пунктів, які Законом України "Про статус гірських населених пунктів України" (№ 56/95-ВР) віднесені до категорії гірських;
на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях – 1,5.
Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, наведених вище.
Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних