Чим стрімкішою є крива граничних затрат, тим меншою є зміна обсягу виробництва, а тому меншим є зростання ціни. За умови абсолютно вертикальної кривої граничних затрат обсяг виробництва і ціна не змінюється; податок перекладається на виробників. Крива пропозиції (або граничних затрат) є абсолютна вертикальною, якщо відсутність зростання ціни спричиняє зростання пропозиції. За умови горизонтальної кривої граничним затрат, як на рис.2.3, межа, до якої виробники чи споживачі несуть тягар податку, залежить від форми кривої попиту. За лінійної кривої попиту, як у секції А, ціна зростає точно на величину податку. При наявності постійної еластичності кривої попиту, як у секції Б, ціна є завжди постійним кратним числом граничної виручки.

На олігополістичному ринку, де кожен виробник стратегічна взаємодіє з кожним іншим виробником, будь-якої загальноприйнятої теорії поведінки ринкової структури не існує, Ц отже, зробити якийсь чіткий прогноз щодо сфери дії податку цьому випадку неможливо. В разі, якщо олігополіст підніме ціну зв'язку зі змінами в оподаткуванні, він може втратити частку ринку. Якщо ж у цьому випадку всі виробники піднімуть ціни, то податковий тягар буде перенесено на споживачів.

Різні податки мають неоднакову ступінь перекладності. Так неперекладними вважаються наступні податки: податок на ренту прибутковий податок; податок на предмети монопольного характеру; податок зі спадщини. Щодо перекладності податку в прибуток існує 2 точки зору: 1) податок на прибуток неперекладний і володарі акцій компаній вимушені нести тягар оподаткування у формі нижчих дивідендів або меншої суми нерозподіленого прибутку; 2) частина податку на прибуток корпорації може бути перекладена на споживачів через вищі ціни Обидві ситуації можливі. Якщо внаслідок оподаткування компанії піднімає ціни, то тягар податку лягає на споживачів. Якщо цей податок викличе падіння попиту на робочу силу і зменшення заробітної плати, то частина податку падає на робітників, а не ні інвесторів. Якщо цей податок робить інвестиції в корпоративнім формі менш привабливими, капітал вилучатиметься із цієї форми знижуючи прибуток на капітал в іншому місці. Отже, частина податкового тягаря на доходи корпорацій ляже на капітал в цілому, а не тільки на капіталі корпорацій.

Найбільший потенціал перекладення закладений у непрямих податках. Зростання частки останніх в структурі податків може негативно вплинути на споживчий попит, як наслідок, уповільнити економічне зростання. Разом з тим слід визначити, що принаймні у нетривалому періоді частина будь-якого непрямого податку падає на виробників, які реально сплачують ці податки за рахунок поточних грошових надходжень, а ступінь їх перекладання непостійна і здійснюється не в повному обсязі.

Таким чином, незважаючи на високу (в теоретичному плані) ступінь перекладання, непрямі податки все таки (при певних обставинах) призводять до зростання податкового навантаження на товаровиробників. Оскільки в Україні обмежені можливості зростання цін через низьку купівельну спроможність населення і низьку конкурентоспроможність продукції на світовому ринку, то ступінь перекладення податків також обмежена і, отже, податковий тягар падає значною мірою на товаровиробників, що створює перешкоду для структурної перебудови галузей реального сектора економіки.

Розділ 3.

Основні напрями реформування податкової системи України.

3.1. Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні

З метою побудови стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках податкового простору необхідно сформувати перш за все єдину податкову правову базу.

В Україні конституційно закріплено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку й розмірах, встановлених законом, та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняття відповідних законів.

Розповсюджена ідея про те, що податки — це лише засіб для наповнення державного бюджету або, інакше, джерело коштів, необхідних для функціонування держа-ви, — безпідставна та обмежена.

Поширеними вадами вітчизняної податкової системи вважаються нестабільність, заплутаність та складність.

Податкова система характеризувалася посиленням адміністративного контролю за сплатою податків та зборів. Не враховувалося, що дохід, який отримує держава внаслідок збільшення податкового тиску та адміністративного контро-лю, є менший, ніж економічний збиток, що завдано такими діями господарюючим суб'єктам.

Намагаючись вирішити проблему податкового тиску та надмірного адміністративного контролю, господарюючі суб'єкти переносять відносини між споживачем та виробником, а також свої доходи у “тіньовий” сектор економіки, частка якого за різними підрахунками становить від 45 до 65 відсотків валового внутрішнього продукту. Результатом цьо-го є недоотримання державою частини податкових надходжень та намагання компенсувати це знову ж за рахунок введення нових податків та зборів.

Таким чином, діюча податкова система — це така сила, яка впливає негативно на національну економіку.Необхідно розробити цілий ряд заходів, які б позитивно впливали на розвиток економіки в цілому та на окремі її сектори.

Основними напрямами реформування податкової системи в Україні є :

1. Побудова стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.

Встановлення 5-річного мораторію на внесення змін до законодавчих актів з питань оподаткування. Після закінчення мораторію нормативно-правові акти, які регулюють податкові правовідносини, приймаються не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року,