Платники єдиного податку будуть звільнені від сплати податку на додану вартість, збору до Державного соціального фонду, податку на прибуток (щодо юридичних осіб), податку на доходи фізичних осіб (щодо фізичних осіб).

3 Право на застосування податкового патенту матимуть особи виключним видом діяльності яких є здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу, здійснення адвокатської аудиторської або нотаріальної діяльності.

Власника податкового патенту буде звільнено від сплати податку на додану вартість, збору до Державного соціального фонду, податку на прибуток (щодо юридичних осіб), податку на доходи фізичних осіб (щодо фізичних осіб в частині доходу відданого виду діяльності).

4 Встановлення фіксованого сільськогосподарського податку до платників якого будуть віднесені юридичні та фізичні особи, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, причому сума одержана ними від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік, повинна перевищувати 70 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Сільськогосподарські виробники звільнятимуться від сплати податку на додану вартість, податку на нерухомість, збору до Державного соціального фонду та податку на прибуток (щодо юридичних осіб), податку на доходи фізичних осіб (що до фізичних осіб).

Щодо дії положень податкового законодавства України на території вільних економічних зон створених, або які будуть створені згідно із законодавством України, необхідно передбачити особливий порядок їх застосування на таких територіях.

Важливим напрямом удосконалення законодавства є впровадження заходів щодо залучення до оподаткування доходів “тіньової” сфери підприємницької діяльності насамперед через встановлення для фізичних осіб—суб'єктів підприємницької діяльності фіксованого розміру податку без наступного його перерахування на фактично отримані доходи та через спрощення для них порядку звітності. Легалізації прихованих доходів сприятиме й зменшення максимальної ставки оподаткування доходів фізичних осіб до рівня ставки оподаткування прибутку підприємств.

В результаті впровадження нових податкових законів передбачається, головним чином, зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці. Зокрема, прийняття законів про збір на обов'язкове пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, збір до Фонду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС дало змогу знизити податкове навантаження на фонд заробітної плати з 51 % до 47,5 % за рахунок зменшення відрахувань: до Фонду сприяння зайнятості населення—з 2 до 1,5 % та певною мірою до Пенсійного фонду— з 32,56 до 32 % та тимчасовим відміненням відрахувань до Фонду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Збільшення надходжень до бюджету відбувалося переважно за рахунок чотирьох основних податків, які за питомою вагою у доходах Зведеного бюджету зросли з 49,6 % у 1998 р. (у ВВП — 18,4 %) до 65,4 % —у 1999 р. (у ВВП — 19,2 %). При цьому зростання частки непрямих податків переважало підвищення частки прямих. Так, непрямі податки, тобто ПДВ і акцизний збір, за зазначений період збільшилися на 9,5 процентного пункта і тепер становлять у бюджеті 32,3 % (в структурі ВВП збільшення на 1 процентний пункт—з 8,5 % у 1998 р. до 9,5 % у 1999 р.), в той час як прямі (податок на прибуток і прибутковий податок з громадян) — усього на 6,3 процентного пункта і за питомою вагою у доходах бюджету відповідають 33,1 % (частка у ВВП знизилася на 0,2 процентного пункта — з 9,9 % до 9,7 %, відповідно).

Дані додатку А показують, що тенденція значнішого спадання непрямих податків проявляється і при порівнянні відсоткових величин надходжень від ПДВ і акцизного збору за 1998 р. з даними за 1999 р. Зокрема, якщо у 1998 р. акцизний збір становив 28,8 %, то в 1999 р. він становив уже 25,1%.

Виконання річних надходжень від ПДВ свідчить про відставання у реалізації завдань, що зумовлене зміною строку введення в дію Закону України “Про податок на додану вартість” (з 1 жовтня 1997 р. замість 1 липня 1997 р.) та прийняттям Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про податок на додану вартість”, яким передбачено додаткові пільги (зокрема по транзитних перевезеннях, електроенергії), а також спадом виробництва, зростанням сум недоїмки та іншими причинами.

Що ж стосується ПДВ, то частка цього податку в доходах бюджету України вища, ніж у розвинутих країнах, а частка акцизного збору занадто низька, зокрема через надання численних пільг як вітчизняним виробникам, так і окремим категоріям громадян та через довільний вибір при визначенні кола підакцизних товарів, внаслідок чого ряд товарів і послуг, які в західних країнах є об'єктами оподаткування акцизним збором, в Україні до підакцизних товарів не включеною.

З огляду на це доцільно було б більшу увагу приділяти специфічним акцизам, тобто надходженням від акцизного збору, як важливій складовій сучасної податкової політики. В Україні частка надходжень від акцизного збору із зазначеної групи товарів у доходах бюджету 1998 р. дорівнювала 3,44 % (або ж, відповідно, — від алкогольних напоїв — 2,58 %, тютюнових виробів — 0,47, автомобілів — 0,39 %), що також відповідає майже 80 % загальної відносної величини акцизного збору, яка, однак, становила всього 4,3 % в сукупних доходах бюджету. Таким чином, можна зробити висновок, що навантаження акцизним збором у нашій країні значно менше, ніж за рубежем[1,с.84].

На сучасному етапі в Україні, після скасування у 1991 р. державної монополії на виробництво і реалізаціє алкогольних та тютюнових виробів, застосовується лише ліцензування, яке, до того ж, постійно змінюється. Тому, на нашу