Серед прямих податків збільшення надходжень є характерним як для податку на доходи фізичних осіб, так і для податку на прибуток, Зокрема, збільшення надходжень від першого можна охарактеризувати такими даними: якщо в 1998 р. відсоток надходжень від податку на доходи фізичних осіб становив 12,3 % суми доходів бюджету, то в 1999 р. 13,7 % бюджетних надходжень. Що ж до податку на прибуток, то Законом про Державний бюджет України на 1999 рік передбачалося отримати надходжень від податку на прибуток у сумі 3815,8 млн. грн., а фактично до бюджету надійшло 5689,2 млн. грн., що свідчить про перевиконання доходів за цією статтею в 1999 р. на 1873,4 млн. грн.

Різка зміна співвідношень прямих податків підтверджує, що пряме оподаткування в Україні у 90-х роках постійно змінювалося в сторону зменшення частки податку на прибуток підприємств. Так, якщо в 1998 р. частки податку на прибуток та прибуткового податку з громадян становили, відповідно, 19,7 % і 12,3 % , у 1999 р .— 20,0 і 13,7 %., то в 2000 р. це співвідношення дедалі зменшувалося і дорівнювало вже в I півріччі 15,4 і 13,0 %. Серед основних причин такої тенденції, поряд із спадом виробництва та зменшенням кількості рентабельних підприємств практично в усіх галузях, слід назвати зміни ставки оподаткування прибутку, яка замість диференційованої стала єдиною для всіх платників податків і становить тепер, як відомо, ЗО %.

Щодо нового Закону про оподаткування прибутку підприємств слід зазначити, що він принципово змінює підходи до оподаткування прибутку, які існували раніше. Наприклад, зміни у системі оподаткування прибутку юридичних осіб полягають у порядку визначення об'єкта оподаткування, яким згідно з новою редакцією закону є прибуток, що обчислюється шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу за звітний період на суму валових витрат платника податку, сум нарахованих амортизаційних відрахувань. При цьому валові витрати визначено як суму будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості то-варів (робіт, послуг), що купуються чи виготовляються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [ 50 ]. Таким чином, при обчисленні оподатковуваного прибутку підприємствам та організаціям дозволено враховувати відповідні затрати, зокрема, пов'язані з виробничими циклами майбутніх періодів, у найближчому звітному періоді, тобто відразу ж після здійснення таких витрат. Фактично здійснено перехід від так званого “касового” методу визначення оподатковуваного прибутку до методу валових витрат (або “валового”), який досить широко застосовується у податковій практиці „більшості розвинутих країн.

Відповідно до нового закону в підприємств-резидентів (і не тільки у новостворених) з'являється можливість переносити балансові збитки минулих періодів на майбутні податки протягом п'яти податкових років, що настають за роком виникнення таких збитків. Позитивним моментом нового закону можна вважати і факт упорядкування складу валових витрат підприємств, адже головні суперечки щодо попереднього закону велися з приводу доцільності чи недоцільності внесення тих або інших витрат підприємств до собівартості. Крім того, в ньому встановлено чіткий порядок амортизації основних фондів і нематеріальних активів.

Завдяки використанню нового методу зменшується зайве відтягування оборотних засобів підприємств, що у кінцевому підсумку сприятиме поліпшенню показників їх господарської діяльності і дасть змогу певною мірою пожвавити товарно-грошові відносини між господарюючими суб'єктами.

Вважається, що надходження від податку на прибуток до бюджету не зменшаться у тому разі, коли один господарюючий суб'єкт-покупець придбає будь-які товари чи послуги у іншого суб'єкта-продавця, зменшення оподатковуваного прибутку першого суб'єкта на суму придбаних товарів компенсується для держави збільшенням оподатковуваного прибутку суб'єкта-продавця. Проте слід очікувати, що на початковому етапі запровадження нової системи обчислення оподатковуваного прибутку, коли механізм застосування “валового” методу ще не опрацьований, матиме місце зменшення надходжень до бюджету сум податку. Це підтверджують відповідні заплановані показники доходної частини зведеного бюджету України на 2000 р.: у порівнянні з 1999 р. планові надходження від податку на прибуток зменшено на 1,5 млрд. грн. При цьому і з введенням податку на нерухомість істотних змін у найближчий період не спостерігатиметься.

Реальний перехід до нового принципу оподаткування прибутку потребує ще певних зусиль щодо його опанування як платниками податків, так і податковими адміністраціями. Тому з метою забезпечення запланованих надходжень платежів до бюджету відповідно до нового Закону про оподаткування прибутку підприємств доцільно було б зобов'язати підприємства надавати податковому органу на його вимогу форми звітності, які не передбачено цим законом, в тому числі — бухгалтерські звіти, баланси тощо.

Слід підкреслити, що шляхом зміни порядку розподілу податку між ланками бюджетної системи України встановлено, що суми податку на прибуток зараховуються до територіальних бюджетів за місцеперебуванням платника податку, закріплюючи фактично податок на прибуток за місцевими бюджетами. Передбачається, що це значно поліпшить збалансованість місцевих бюджетів різних рівнів.

Слід зазначити, що за сучасних умов розвитку України, які харак теризуються низьким рівнем доходів підприємств і населення, недостатньо високою податковою культурою, нестабільним податковим законодавством,