недопущення випадків подвійного оподаткування;*

забезпечення справедливості при оподаткуванні окремих категорій платників податків;*

посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну І

і сплату;*

зниження податкового навантаження на платників податків*

дотримання міжнародних угод щодо оподаткування.

Не можна не визначити і чисто теоретичну привабливість ідеї реформування податкової системи на першому етапі реформи, коли постає завдання подолання економічної кризи, виходячи з пріоритету інтересів виробника. Однак ця реакція має проявитися в підвищенні ділової активності на національних ринках, легалізації тіньових капіталів (не карного походження), залученні іноземних інвестицій, призупиненні відтоку капіталу і поверненні експортованого раніше. Всі ці процеси можуть стати наслідками дії цілої групи чинників, а не ширше рівня оподаткування: і зміцнення довіри до уряду, і стабілізації інфляційних процесів та курсу національної валюти, які в разі зниження оподаткування і зростання бюджетного дефіциту можуть навпаки загостритися, і наявності достатньої кількості об'єктів, привабливих для вкладання капіташів, що повернулися з-за кордону чи вийшли з «тіні» (земля, підприємства, що приватизуються), і подолання психологічних стереотипів, зростання правосвідомості та правової культури громадян.

Для забезпечення зазначених вище національне вагомих наслідків, а саме -до зростання інвестицій, причому інвестицій у перспективні промислові, аграрні та інші підприємства, на чому наголошується в Концепції необхідна активізація державного регулювання економіки в цілому. В той же час зниження податкових надходжень неминуче дуже послабить державне регулювання соціально-економічних процесів в державі. Між тим ринкові регулятори, як відомо, самі по собі не можуть забезпечити ні глибокі структурні зміни в економіці, ні напрямки реформування податкової системи, визначені Концепцією.

Якщо навіть будуть задіяні всі чинники і вдасться досягти передбачених результатів, та розширення податкової бази і зростання надходжень до бюджету відбудуться лише через певний, досить тривалий проміжок часу. Питання за рахунок чого будуть фінансуватися державні видатки протягом цього часу залишається без відповіді.

Підсумовуючи сказане можна зробити висновок, що в Україні існують різні підходи до визначення цілей, задач і принципів побудови Податкового кодексу. Проте зараз, можно зазначити виходячи з необхідності посилення регулюючої ролі держави в економіці і соціальному розвитку, що розробка Податкового кодексу повинна бути підпорядкована досягненню слідуючих цілей:*

забезпечення стабільних податкових надходжень до бюджету;*

законодавче розмежовування функцій, повноважень та відповідальності органів державної влади різних рівнів в питаннях реалізації податкової політики;*

створення системи податкових регуляторів економіки;*

зниження рівня диференціації доходів в суспільстві шляхом посилення регулюючої ролі податків;*

поступове наближення українського податкового законодавства до законодавства країн ЄС з метою інтегрування України у світове господарство.*

встановлення майнової та кримінальної відповідальності неплатників податків;*

запровадження трирічного мораторію на списання боргів підприємств та організацій перед Державним бюджетом;*

введення процедури прискореного банкрутства, а також націоналізації підприємств-боржників перед бюджетом з наступною їх приватизацією або передачею у довірче управління.

Законодавче врегулювання перелічених питань принципово важливе, перш за все, з точки зору реального виконання державою своїх прямих і безпосередніх зобов'язань перед незахищеними верствами населення - пенсіонерами, багатодітними та неповними сім'ями, військовослужбовцями, медиками, працівниками освіти, науки та культури. Підтримувати товаровиробника потрібно не всепрощенням, не списанням боргів, а створенням умов ефективної роботи тим, хто цього бажає і хто на це здатний. В іншому випадку економіка буде просто позбавлена перспектив.

З метою посилення регулюючої ролі держави при використанні податків необхідно також здійснити такі заходи:*

прийняття Верховною Радою закону про декларування майнового стану, що дасть можливість цивілізовано відслідкувати процеси набуття права власності та рух капіталів;*

усунення прогалин у чинному порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності для уникнення появи фіктивних фірм;*

законодавче врегулювання відповідальності за легалізацію коштів кримінального походження, зокрема через грошову приватизацію;*

законодавче закріплення обов'язкового страхування зовнішньоекономічних контрактів;*

запровадження механізму ідентифікації клієнтів банків, які подають документи на відкриття розрахункового рахунку та платіжні документи на здійснення банківських операцій.

3.3. Передбачувані наслідки здійснення податкової реформи в Україні

Засади та шляхи реформування системи оподаткування в Україні не передбачають революційних змін у сфері оподаткування, а базуються на існуючій системі оподаткування з одночасним запровадженням кардинально нових “правил гри” у сфері справляння податків.

Основні засади та шляхи здійснення податкового реформування створюють умови, коли сплата податків стає більш вигідною і дешевою, ніж ухилення від неї При цьому прогнозується зростання обсягу надходжень в бюджет за рахунок інтенсивного розвитку легального сектору економіки та зменшення її тіньової частини.

За умов податкової системи яка встановлюється в результаті проведення реформи системи оподаткування в Україні, підприємство буде віддавати державі у вигляді податків і зборів близько 20 35 відсотків утворюваної на ньому доданої вартості.

Плата за ризик ухилення від оподаткування набагато пере вищить витрати платника податків на ведення легітимної підприємницької діяльності

Реалізація визначених завдань реформування податкової системи та прийняття Податкового кодексу України дозволить створити основи для стабілізації економіко-політичної ситуації, сформувати умови для ефективної реалізації бюджетної політики в державі що в кінцевому результаті спричинить зростання національного багатства України і добробуту її громадян.

ВИСНОВКИ

Економісти-класики в XIX столітті вважали економіку саморегулюючою системою. Велика депресія 30-х років XX століття спростувала це положення і підштовхнула до пошуку нових підходів. Причина економічних спадів - це недостатній сукупний попит, що стримує розвиток виробництва, тому збалансовувати попит і пропозицію має державне втручання. Дж.М.Кейнс писав, що держава повинна здійснювати свій регулюючий вплив зокрема за допомогою відповідної системи податків. Ці погляди отримали найбільше розповсюдження у 70-х роках XX століття.

Пізніше послідовники Кейнса обгрунтували теорію, відповідно до якої податки розглядалися як «вбудовані стабілізатори», тобто всяке зменшення податкових надходжень збільшує дефіцит бюджету.

' Всі теорії державного регулювання економіки потребують виваженого