Таке твердження не є абстракцією, воно має суттєве практичне значення. Існування в суспільстві певного розподілу сил між соціальними групами населення, а також ступінь володіння механізмом погодження інтересів значною мірою визначають суспільно-орієнтовану і професійно орієнтовану спрямованість податків.

Податки - це об'єктивне суспільне явище, яке справляє великий економічний вплив на всі суб'єкти ринку: споживача, виробника, державний бюджет. Загальною метою податкової політики кожної країни є досягнення

балансу між економічною ефективністю суспільної діяльності і соціальною справедливістю.

Податкова політика як складова частина фінансової політики, значною мірою залежить від ролі, яку відіграє держава в економічних процесах, від того наскільки активно вона втручається у ринкові відносини. Тобто оптимальність оподаткування визначається в основному часткою податкових надходжень у валовому внутрішньому продукті (ВВП).

Зарубіжний досвід свідчить, що сучасним податковим системам властива вагома частка податкових надходжень бюджетів у ВВП. На початку 90-х років вона становила: у США - 30%, Японії - 31%, Англії - 37%, Канаді - 37%, Німеччині - 38%, Італії - 40%, Нідерландах - 48%, Норвегії - 48,3%, Швеції -61%[21].

Слід зазначити, що для більшості країн з розвинутою ринковою економікою, властиве помірне оподаткування, яке поєднує кілька цілей, зокрема створення сприятливого податкового клімату для господарської діяльності й ефективного розв'язання соціальних проблем. В цілому, податки можна характеризувати як законодавче оформлену, примусову форму одержання державою частки вартості ВВП, фінансовий гарант виконання державою її функцій та інструмент регулювання економічного розвитку. На наш погляд, це визначення більш узагальнено та повно, відображає ті суттєві риси, що характеризують податок. Крім того, підкреслюється єдина природа податків, що пояснює можливість взаємозаміни багатьох з них.

Наявність прямих та непрямих податків є характерною рисою податкових систем всіх сучасних держав. Відмінність полягає у їх співвідношенні. Світовий досвід використання прямого та непрямого оподаткування доводить до висновку про недопустимість їх протиставлення без ґрунтовного дослідження об'єктивно притаманних цим податкам функціональних рис, соціально-економічних умов, що склалися в країні, етапів історичного розвитку, які пройшла в ній податкова система, зокрема такі її складові, як податковий контроль та податкова свідомість переважної частини населення.

До переліку найвагоміших особливостей непрямих податків слід віднести те, що вони виконують переважно фіскальні функції. Непрямі податки відіграють незначну регулюючу роль, проте вони надійно формують доходи бюджету, надають йому стабільності. Вони менш чутливі до ключових макроекономічних показників. Мобілізація цих податків у значній мірі виключає приховування доходів від оподаткування. Непрямі податки є по своїй суті податками на споживання. При зростанні ролі державного регулювання економіки непрямі податки менш придатні для вказаної мети.

На відміну від них прямі податки об'єктивно, більшою мірою, володіють

регулюючими можливостями щодо розвитку підприємництва. В прямих податках об'єктивно закладені суттєві стимулюючі можливості, які пояснюють широке використання та постійне вдосконалення їх механізму в країнах, що поставили за мету досягнення високого рівня економічного розвитку на базі розширення та підвищення ефективності суспільного виробництва.

Головним серед прямих податків виступає податок на прибуток. Оподаткування прибутку, з одного боку, забезпечує залежність державного

бюджету від процесів, які відбуваються в матеріальному виробництві, а з іншого надає широкі можливості здійсненню заходів по державному регулюванню економіки. Проте специфіка динаміки прибутку, її схильність до значних коливань в залежності від фаз економічної кон'юнктури та фаз відтворювального циклу зумовлює більш значні коливання надходжень до державного бюджету, ніж у випадку з податком на додану вартість (ПДВ).

Податок на прибуток має чітко визначений регулюючий характер і заснована на ньому податкова система не може бути нейтральною: вона завжди стимулює чи, навпаки, дестимулює ті чи інші процеси. Цей аспект оподаткування має особливе значення і в той же час потребує особливої уваги і обережності.

При використанні податку на прибуток самостійну проблему являє механізм його обчислення та стягнення. Міжнародні порівняння переконують, що через недоліки цього механізму прийнята в Україні ставка цього податку, є надто високою. Наприклад, в 1995 р. розраховане по діючій в Україні 30-процентне оподаткування прибутку, по моделі Світового податкового кодексу в базі становило 48-54% оподаткування[22]. Недосконалість стандартів бухгалтерського обліку в Україні, не дозволяють сьогодні отримати точне уявлення про фінансові результати діяльності виробництва. З огляду на це, технічна складність обчислення податку на прибуток, пов'язана з необхідністю розрахунку собівартості реалізованої продукції та прибутку, що оподатковується робить недоцільною, односторонньою спрямованість національної податкової системи на даний вид податку.

Слід зазначити, що серед податків, які формують основні доходи бюджету, найважливішим лишається податок на прибуток. Тому важливим для підвищення ефективності системи оподаткування є прийняття закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено систему заходів по зменшенню оподаткованого прибутку на суму отриманих дивідендів, податків на майно, землю, витрат на утримання соціально-культурних закладів тощо.

Ставки податку на прибуток також мають тенденцію до зміни і визначаються відповідно до діяльності. Так, прибуток підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремого громадянина України оподатковуються за базовою ставкою. Прибутки від посередницьких операцій, аукціонних торгів оподатковуються за збільшеною ставкою. А прибуток підприємств і організацій агропромислового комплексу оподатковується за зменшеною ставкою щодо базової. Такий підхід дає можливість підприємствам поповнити власні обігові кошти.

Структура податків теж не є сталою і відзначається більшою чи меншою своєрідністю в різних країнах. Слід відмітити, що на структуру податків впливає дуже багато соціально-економічних умов країни, чисельність і віковий склад населення, рівень індустріалізації, доходи на душу населення та інше. Для країн із низьким рівнем економічного розвитку низькими доходами характерна або повна відсутність платежів зі