соціального страхування, або їх незначна питома вага. В. той же час такі держави, як правило, інтенсивно використовують податки на зовнішню торгівлю, оскільки, по-перше, значну частину доходів такі країни отримують за рахунок експорту ресурсів сировини, по-друге, число суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності завжди відносно менше, ніж кількість внутрішніх платників, і, по-третіх, доходи від зовнішньоекономічної діяльності значно легше контролювати і обкладати податками, ніж відносно низькі доходи резидентів. В сучасний період розвинуті країни, у зовнішній торгівлі яких переважає науково- і капіталоємна продукція з високою питомою вагою добавленої вартості в ціні, прагнуть уникати інтенсивного оподаткування зовнішньоекономічної діяльності. Тут має місце високий рівень доходів населення та потреба товарів і послуг, які і складають основний об'єкт оподаткування. Крім того слід враховувати, що індустріальне розвинуті країни, здебільшого, мають давні традиції організації податкообкладання внутрішніх доходів і дисциплінованих платників податків, висока ступінь свідомості яких є важливим елементом культурних традицій. В цих країнах стягненні державою обов'язкові відрахування на цілі соціального захисту населення в цілому займають набагато більшу питому вагу в загальній сумі доходів, ніж в країнах, що розвиваються.
В системі прямих податків, які сплачують фізичні особи, провідне місце
займає прибутковий податок. Його вагомість зростає саме при переході до ринку, коли створюються передумови збільшення особистих доходів громадян. Тому в Україні, як і в деяких інших країнах СНД зараз застосовується прогресивне оподаткування, яке дозволяє по мірі зростання доходів стягувати з них грошові кошти в більших розмірах. Але відсутність в більшості країн СНД середнього класу, велике явне і приховане безробіття привели до того, що сьогодні в них доля податку на прибуток громадян в дохідній частині бюджету України нижче долі податку на прибуток підприємств. Це не відповідає світовій практиці, але є об'єктивною особливістю саме України в перехідний період. Поступова зміна функціонального розподілу доходів в економіці в напрямку підвищення ролі доходів населення може забезпечити вдосконалення структури податкової системи. Вирішення цих питань може відбуватися тільки в умовах економічного зростання, при перегляді усієї соціальної політики, зокрема політики в сфері заробітної плати і доходів населення. Тільки в цьому випадку в перспективі можливо буде підвищити роль податку з доходів фізичних осіб в доходах бюджету[23].
Що стосується недоліків, притаманних прямим податкам, то вони значною мірою пов'язані із станом економіки, недоліками самого механізму визначення і сплати податку. Насамперед це стосується експансії тіньової економіки активного приховування доходів та ухилення від сплати, що характерне перш за все саме при прямому оподаткуванні. Вирішення цих проблем безпосередньо пов'язане із реформуванням податкової системи на базі адекватного законодавчого забезпечення, з реалізацією такої моделі оподаткування, яка б грунтувалась на органічному поєднанні інтересів держави та платника податків.
З огляду на особливості сучасного етапу розвитку оподаткування, коли з розмірами податкової ставки пов'язуються в основному масштаби податкового тягаря і, природно, напрями подальшого реформування податкової системи, слід зупинитися ще на деяких закономірностях визначення і функціонування такого важливого компоненту оподаткування, як податкова ставка. Проте, необхідне визначення граничної податкової ставки, яка являє собою податок, що сплачується з додаткового доходу. Гранична податкова ставка - це приріст сплачених податків, розділених на приріст доходу. Разом з тим, ця ставка деякою мірою перевищує розмір особистого прибуткового доходу, оскільки підвищення ставки застосовується лише до доходу, що знаходиться в рамках кожної податкової групи.
Більш повне уявлення про податковий тягар дає середня податкова ставка. Це загальний податок, розділений на величину доходу, що оподатковується. Визначення середньої податкової ставки безпосередньо лежить в основі розподілу податків на прогресивні чи пропорційні та регресивні. В дослідженні проблем оподаткування та його регулюючої ролі в розвитку економіки цей розподіл виявляється дуже важливим. Податок вважається прогресивним, якщо його середня ставка підвищується по мірі росту доходу. Він зумовлює не тільки більшу абсолютну суму, але й більш значну долю доходу, що оподатковується, по мірі росту доходів в цілому. Податок визначається як регресивний в тому випадку, коли середня ставка якого понижується по мірі росту податків. Цей податок може приносити більшу абсолютну суму, а може й не призводити до росту абсолютної величини податку при підвищенні доходів. Фактично непрямі податки в доходах менш забезпечених груп населення мають регресивний характер, їх частка вища, ніж у більш забезпечених. Податок визначається пропорційним в тому випадку, коли середня податкова ставка залишається незмінною, незалежно від розмірів доходу[24].
Прогресивність чи регресивність кожного окремого податку і податкової системи в цілому є важливим свідченням ефективності її фіскальної функції. Одночасно, це має велике значення при аналізі ролі оподаткування у державному регулюванні економіки, у вирішенні питань соціально-економічного розвитку будь-якої держави. З часів А. Сміта теорія податків містить положення про неможливість дійсно пропорційного оподаткування, тому, що податок, наприклад, в розмірі 10% може бути для бідного незмірно важчим, ніж для заможної людини. В реальному плані податки можуть бути прогресивними, коли їх тягар зростає для великих доходів, або регресивними, що більше їх відчувають в своїх доходах бідні прошарки населення. Необхідно враховувати, що відзначений характер податків не залишається незмінним. Регресивність окремих податків по мірі зростання добробуту суспільства може поступово пом'якшуватись. Слід зазначити, що коли йде мова про регресивність оподаткування, мається на увазі не математична формула, за допомогою якої податок нараховується відносно ціни, обсягу продаж, доданої вартості та таке інше, а саме його фактичне співвідношення з доходами платників податків. Підвищення ефективності системі оподаткування позитивної ролі в