процесах державного регулювання вимагає підсилення її регулюючої функції. Ця теза в світовій практиці відноситеся до загальноприйнятих. Одні носять цілком самостійний характер (А.М.Брячихін, М.А.Сажіна), а в інших входить до складу економічної (Б.Г.Болдирєв) або до розподільчої (Д.Г.Чернік). В умовах перехідної економіки простежується аналогічний підхід і при визначенні стимулюючої функції податків. Отже, А.М.Брячихін вважає, що вона включає в себе дві складові: розподільчу та перерозподільчу. Саме податки приймають участь в процесах перерозподілу ресурсів та багатства, це явище об'єктивне, відбувається незалежно від волі держави і свідчить саме про регулюючу функцію податків. Реалізуючи цю функцію, держава регулює процеси соціально-економічного розвитку, стимулюючи чи дестимулюючи окремі його напрями. Тобто, певною мірою, особливо в умовах економічної кризи, у регулюючої та стимулюючої функцій одна мета - забезпечення економічної стабілізації, підтримки вітчизняного виробника, стійкого і збалансованого розвитку суспільства. В той же час між регулюючою і стимулюючою функцією є й певні розбіжності. Регулююча функція більшою мірою орієнтована на макроекономічні процеси і пропорції, а стимулююча - націлена на мікроекономіку та відображає конкретну мотивацію економічного зростання на рівні фірм, підприємств тощо. Але ці розбіжності лише підкреслюють, що стимулююча та регулююча складові дуже взаємопов'язані ефективність їх реалізації залежить значною мірою від конкретної податкової політики не тільки на макро- але й на мікрорівні організації виробництва. А значить при виконанні цих функцій значну роль відіграє суб'єктивний фактор.
Так як регулююча функція з тим чи іншим знаком («+», «-»), накладається практично на всю базу оподаткування, саме вона і визначає ефективність системи оподаткування як важливого важеля державного регулювання економіки, тобто виступає важливою складовою економічною функцією. Це випливає і із визначення, яке пропонує Б.Г.Болдирєв для економічної функції. Він вважає, що, реалізація «економічної функції означає, що податки, як активний учасник перерозподільчих процесів, здійснюють серйозний вплив на відтворення виробництва, стимулюючи або стримуючи його темпи, посилюючи і нагромадження капіталу, розширюючи чи звужуючи платоспроможний попит населення».[] Економічна функція реалізується через систему санкцій, виключень, податкових кредитів. Вона проявляється в зміні об'єкту оподаткування, розмірів і ставок податків та інших параметри які пов'язані з розподільчими відносинами.
В спеціальній літературі в числі функцій податків виділяється і контрольна (Д. Чернік, В. Федосов). Вона проявляється в ролі оціночного показника ефективності кожного окремого податку та системи в цілому. Те, що контрольна функція податків проявляється лише в умовах дії економічної функції (зокрема її розподільчої складової), на наш погляд робить недоцільним її виділення в якості самостійної.
Крім фіскальної та економічної функції на думку окремих економістів податки виконують також соціальну функцію[25]. Отже, і контролюючу функцію і соціальну - також можна віднести до складу економічної. Адже остання охоплює всі процеси, пов'язані з розподілом і перерозподілом ресурсів та багатства в суспільстві в цілому.
Проведене дослідження демонструє, таким чином, що суспільне призначення економічної категорії «податки» достатньо повно проявляється у двох функціях: фіскальній та регулюючій. Тобто від ефективності державного регулювання суттєво залежить повнота реалізації цих функцій.
В умовах перехідної економіки Україна реформує податкову систему, вдосконалює її структуру та формує механізм її функціонування в фінансовому просторі країни. На нашу думку при проведенні конкурентної податкової політики значення і місце податків у суспільному розвитку визначається не лише змістом та об'єктивністю самої економічної категорії «податки» та її функцій, але й суб'єктивністю дій держави. Ефективність податкової політики прямо залежить від того, наскільки повно і вміло буде використовувати та реалізувати держава функції податків.
1.3. Основні принципи формування податкової політики
Характер і цілі податкової системи визначає податкова політика, яка являє собою цілеспрямовану діяльність держави у сфері встановлення і справляння податків. Вона має бути сформована таким чином, щоб, з одного боку, забезпечувати виконання базової функції податків — фіскальної (наповнення бюджету фінансовими ресурсами, необхідними для виконання державою її функцій), а з іншого — сприяти реалізації регулюючої функції податків із метою посилення впливу податкового механізму на процеси відтворення.
Здійснюючи вплив на відтворювальні процеси, держава, як правило, переслідує такі цілі: досягнення постійного стійкого економічного зростання; забезпечення стабільності цін на основні товари і послуги; забезпечення повної зайнятості працездатного населення; забезпечення певного мінімального рівня доходів населення; створення системи соціального захисту незахищених громадян; досягнення рівноваги у зовнішньо- економічній діяльності; захист навколишнього середовища.
Досягти цих цілей одночасно практично неможливо. Зниження податків, збільшення державних витрат на соціальні цілі породжує бюджетний дефіцит, інфляцію та інші негативні явища. Знайти балансове співвідношення між можливостями держави по збору податків і досягненням певних соціально-економічних цілей — це і є головним завданням податкової політики держави. За допомогою податкового механізму держава створює необхідні умови для прискореного нагромадження капіталу і його перерозподілу, а також переливу робочої сили в найперспективніші галузі економіки, формування конкурентного середовища, активізації інноваційної та інвестиційної діяльності, впровадження досягнень науки у виробництво, розвитку експортно-імпортної діяльності та інших факторів, що сприяють структурним зрушенням в економіці і, перш за все, у провідній її Принцип ефективності податкової системи означає наявність у ній інструментів, що стимулюють економічне зростання, господарську діяльність індивідуумів і підприємств. Нейтральність означає рівновеликі податкові вилучення незалежно від сфер прикладання капіталу і видів економічної діяльності. Простота податкової системи виражається в її доступності для широкого кола (зрозуміла техніка підрахунку податків і заповнення різних форм податкової звітності).
Розглянуті принципи формування податкової політики є, на наш погляд, основними критеріями оцінки якості податкової системи країни. Перед будь-яким урядом завжди стоїть проблема — чому віддати перевагу: економічному