Таким чином, при сучасних кредитних грошах, не розмінних на золото, ціна товару знаходить свій вираз не в одному специфічному грошовому товарі, а в усіх інших товарах, нагадуючи розгорнуту форму вартості.

2. Функція грошей як засобу обігу. Особливістю функції також є те, що її виконують як реальні або готівкові гроші так і знаки вартості - паперові та кредитні гроші.

Функція засобу обігу невіддільна від функції міри вартості. У своїй взаємодії вони констатують гроші як інструмент вираження ціни та обміну товарів. Органічно доповнюючи одна одну, вони реалізують подвійну природу грошей - їхнє призначення виконувати у товарному світі роль загального вартісного еквівалента і водночас бути технічним засобом обміну товарів.
Функціональна єдність міри вартості й засобу обігу відображає сутність найпростішої, елементарної форми грошей, що сформувалася на найбільш ранніх етапах становлення товарно-грошового обігу. Це період, коли з'явилися гроші, гроші-товар, які безпосередньо обслуговували товарний обіг.
Але потрібно звернути увагу на протилежності цих двох функцій. Гроші у них виражають різні грані грошових відносин, що не лише органічно поєднані між собою, а й заперечують одна одну.

Якщо для номінальної оцінки товару гроші у функції міри вартості можуть реалізувати себе ідеально (ціну на товар, що пропонується ринку, можна встановити, не маючи в кишені навіть знеціненої гривні), то здійснення кругообігу Т-Г-Т мають бути реальні гроші. Функція засобу обігу передбачає фізичну (готівкову чи безготівкову) наявність відповідної кількості грошей.

Суттєвою відмінністю функцій, що розглядаються, є і те, що у першій з них гроші самі мають бути безпосереднім втіленням вартості. Лише реально існуючий згусток вартості може бути її еталоном. Стосовно ж грошей як засобу обігу прямої потреби у такому втіленні в процесі їхньої реалізації немає. Саме на цій основі сформувалася можливість запровадження в обіг нетоварних (паперових) форм грошей.

3. Функція грошей як засобу платежу. Вона виникла в зв'язку з розвитком кредитних відносин в капіталістичному господарстві. При цьому переміщення грошей не супроводжується одночасним переміщенням товарів. В цій функції гроші використовуються при:

виплаті заробітної плати робочим та службовцям;

оплаті фінансових зобов'язань;

купівлі та продажу цінних паперів (Г-Г);

здійсненні кредитних операцій;

продажу товарів в кредит, необхідність якого пов'язана з неоднаковими умовами виробництва та реалізації товарів, різною тривалістю їх виробництва та обігу, сезонним характером виробництва.

4. Функція грошей як засіб накопичення і заощадження.
Гроші тимчасово накопичуються для використання їх на спеціальні цілі: нові капіталовкладення, розширення підприємств і організацій, технічної реконструкції і оновлення виробництва, інші цілі. В цій функції гроші виступають у формі загального накопичення (засобів виробництва, цінностей, золотих запасів, валютних засобів).

Гроші в цій функції стихійно регулюють грошовий обіг. Постійне коливання розмірів товарного виробництва, цін на товари потребує неперервної зміни грошової маси. І саме приплив та відплив грошового металу є єдиним можливим шляхом розширення та звуження об'єму функціонуючої грошової маси, завдяки чому гроші ніколи не переповнюють канали грошового обігу. Тому, можливість перетворення засобів обігу в скарб і навпаки перетворення скарбу в гроші є необхідною умовою рухомої рівноваги грошової системи в цілому.

Протиріччя між якісною безмежністю грошей та їх кількісною обмеженістю робить жагу накопичення скарбів ненаситною.

Заощадження - це особливий вид активу, що зберігається після продажу товарів та послуг та забезпечує його володарю купівельну здібність в майбутньому. Скарб - це змертвіла вартість. Скарб утворюється шляхом накопичення не тільки золота (або інших грошових товарів), а і інших високих та стійких вартостей, в якості яких в першу чергу виступають благородні метали і дорогоцінне каміння. Склад скарбу постійно видозмінюється. Незмінним залишається тільки те, що серед їх компонентів обов'язково знаходиться товар, функціонуючий в якості грошей, і те, що він ніколи не є єдиним їх компонентом.

5. Функція світових грошей. Вона виникла в докапіталістичному суспільстві, але отримала повний розвиток з створенням світового ринку. Міжнародний поділ праці та пов'язана з ним специфіка обміну товарами та послугами об'єктивно ставить перед грошима нову задачу - виступають засобом зв'язку відособлених товаровиробників не тільки на національному, але й на світовому ринку, забезпечуючи всезагальну еквівалентність обміну.

Різниця цін в національних масштабах потребує появу специфічного інструменту міжнародних економічних співставлень, яким стає монетний паритет - вексельний, а потім і валютний курс.

Збиральна функція світових грошей є по суті похідною от національних функцій грошей вона опосередковує всі форми міжнародного обміну товарами та послугами як за готівковий розрахунок, так і з відстрочкою платежу. В функції світових грошей вони є також мірою вартості. Світові гроші виступають фактором визначення світових цін. Особливість функції міри вартості в функції світових грошей полягає в тому, що вона може виконуватись безпосередньо через національні масштаби цін або опосередковано - через валютні курси. Важливою умовою функції світових грошей повинна бути їх конвертаційність.

На світовому ринку гроші скидають свою національну форму і виступають у формі:

узагальнюючого засобу платежу;

узагальнюючого світового матеріального багатства, яке перерозподіляється через систему валютних паритетів внаслідок існування міжнародного розподілу праці.

Валюта (від італ. valuta - ціна і лат. valeo - вартість) - грошова одиниця, яка використовується для виміру