Важлива економічна роль банків суттєво розширила сферу їх діяльності. Вони виконують наступні основні функції:

мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх в капітал;

кредитування підприємств, держави та населення;

випуск кредитних засобів обігу (кредитних грошей);

здійснення розрахунків та платежів в господарстві;

емісійно-засновницька діяльність;

консультування, надання економічної та фінансової інформації.

Різноманітні операції комерційних банків поділяються на наступні види; пасивні, активні, акцентні, розрахункові, факторингові, лізингові, трастові, торгово-комісійні.

Пасивні операції — це операції, за допомогою яких банки утворять свої ресурси (пасиви). Пасиви банків складаються з їхніх власних капіталів і притягнутих засобів.

Активні операції — це операції, за допомогою яких банки пускають в обіг свої ресурси з метою одержання прибутку. Їх можна розділити на двох груп: операції, зв'язані з наданням позичок, і з інвестиціями в цінні папери. Позички класифікують за багатьма ознаками: умовам повернення і термінам, на які вони надаються, характеру забезпечення, методам надання і цільовому призначенню. За умовами повернення позички поділяються на термінові і безстрокові.

За виконання вищезгаданих операцій комерційні банки привласнюють доходи:

- відсотки, стягнуті по позичках;

- відсотки і дивіденди по капіталах, розміщеним у цінні папери;

- різні платежі, стягнуті за виконання розрахункових, довірчих і торгово-комісійних операцій;

-  доходи від спекуляції цінними паперами.

Сукупність таких доходів утворює валовий доход банку. Поряд з доходами, банки несуть витрати у виді сплати відсотків по вкладах і різних витратах, зв'язаних з веденням банківської справи: заробітної плати службовців, амортизації, опалення, освітлення і ремонту приміщень, канцелярських, поштово-телеграфних і інших витрат. Тому прибуток банку дорівнює різниці його валового доходу і сплачених відсотків, а також витрат, зв'язаних з веденням банківської справи.

Для аналізу фінансового положення комерційного банку велике значення має визначення ліквідності його активів, що оцінюється на основі вивчення балансу активів і пасивів (табл. 1).

Таблиця 1

Зразковий баланс активів і пасивів комерційного банку

I. АКТИВИ 

1 | 2

1. Каса 

2. Кошти па поточні рахунки в центральному банку

3. Рахунки банку у банках-кореспондентах

4. Дебітори банку

5. Кредити, видані клієнтам:

-        короткострокові;

-        середньострокові;

-        довгострокові

6. Кредити, надані іншим банкам

7. Цінні папери, паї і акції, придбані банком

8. Будинки, спорудження й інші основні засоби

Баланс 

II. ПАСИВИ 

1. Статутний фонд 

2. Резервний фонд 

3. Розрахункові і поточні рахунки підприємств, організацій і кооперативів 

4. Строкові вклади і депозити підприємств, організацій і кооперативів у тому числі терміном понад 1 рік 

5. Внески громадян 

6. Кредити, отримані у інших банків в тому числі у центральному банку 

7. Прибуток 

Баланс 

Ліквідність банківських активів - це здатність банку вчасно і без утрат перетворювати його зайняті активи в готівку. Ця здатність залежить від структури активів банку. По ступені ліквідності активи банку можна об'єднати в три групи: активи в безпосередньо ліквідній формі, легко і важко ліквідні активи.

Для фінансової оцінки роботи комерційних банків використовується показник рентабельності, обчислювальний у трьох варіантах: як відношення прибутку до акціонерного капіталу (статутному фонду), сукупним активам і витратам банку.

Ліквідність банківських активів і їхня прибутковість взаємно протилежні. Активи в безпосередньо ліквідній формі (готівка в касі і засобу на поточному кошторисі в центральному банку) зовсім не приносять прибутки, а найбільш ліквідні зайняті актини (позички до запитання) приносять найменший доход. Найбільш дохідні довгострокові позички й інвестиції в цінні папери є менш усього ліквідними статтями активів.

Прагнення банків максимум засобів помістити в найбільш дохідні статті активів веде до погіршення їхньої ліквідності, що може привести до банкрутства. Банкрутство банків підриває довіру до них вкладників і тим самим ще більше ускладнює функціонування банківської системи.

Тому, у розвитих країнах спостерігається усе більш активне втручання держави в банківську сферу по підтримці ліквідності банківських активів. Це втручання здійснюється у формі різного роду заходів:

-        введення системи державного страхування депозитів;

-       заборона інвестицій в акції й облігації промислових і торгових корпорацій;

-       законодавче встановлення мінімальної норми легко ліквідних статей активів стосовно пасивів банків.

Цю же ціль переслідує і встановлення норм обов'язкових резервів комерційних банків у центральному банку.

4 Задачі

№ варіанта | Задача 1 | Задачі 2, 3

V0 | p | d1 | d2 | D | K0 | m | i | b | 2 | 800 | 40 | 90 | 27 | 365 | 1120 | 7 | 4 | 3



Задача 1

Постачальник за проданий товар на суму V0 = 800 гр. од. отримав від покупця вексель під р = 40 простих грошових процентів з погашенням через d1 = 90 днів. Власник векселя врахував його в банку через d2 = 27 днів з моменту отримання. Кількість днів у році прийняти D = 365 днів.

Визначити:

1. Нарощену суму по векселю Wd за час d1.

2. Облікову ставку банку U, еквівалентну процентній ставці р.

3. Показати еквівалентність ставок U і р.

4. Суму, яку виплачено власнику векселя Vn при обліку його в банку.

5. Прибуток банку від облікової операції Іб.

Розв’язання:

Нарощено суму векселя Wd за час d1:

гр.од.

2. Кількість днів з моменту отримання векселя постачальником до моменту його сплати:

3. Облікова ставка банку U еквівалентна ставці простих процентів р:

4. Перевірка правильності розрахунку облікової ставки U:

гр.од.

5. Сума, яку виплачено власнику векселя при його обліку в банку:

гр.од

Прибуток банку від обліку векселя:

гр.од.

Задача 2

Банківський кредит на суму К0 = 1120 гр. од. видано терміном на m = 7 місяців, або n = 7 : 12 = 0,58. Передбачений середньомісячний рівень інфляції