у разі недостатності прибутку. Резервний фонд формують у по-рядку, передбаченому зборами акціонерів (учасників) на рівні певного відсотку (але не вище 50%) від статутного фонду комерційного банку. Джерело формування резервного фонду — прибуток. Розмір відра-хувань від прибутку визначають збори акціонерів, але він має становити щонайменше 5% чистого прибутку.
Комерційні банки формують також (за рішенням своїх правлінь та уряду) страхові та інші фонди спеціального призначення.
Страхові фонди призначені для покриття певних ризиків у банків-ській діяльності.
Кількість, назву, розмір відрахувань до решти фондів спеціального призначення комерційний банк визначає самостійно. Якщо відраху-вання у фонд здійснюють за рахунок чистого чи нерозподіленого прибутку, то кошти таких фондів включають до банківських ресурсів.
Нерозподілений прибуток — це джерело власного капіталу банку внутрішнього походження, що його визначає сума прибутку, який зали-шається в розпорядженні банку після його розподілу (обов'язкових відрахувань, відрахувань до фондів і виплати дивідендів). Оскільки роз-міри всіх відрахувань від прибутку (крім дивідендів) відомі заздалегідь, то й залишок нерозподіленого прибутку за минулий період залежить пере-важно від розміру дивідендів, встановленого загальними зборами акціо-нерів. Цю частину прибутку спрямовують на розширення банківської діяльності.
Залучені ресурси — це тимчасово вільні кошти вкладників, мо-білізовані банком на певних умовах і на певний термін чи до запитан-ня. Залежно від категорії вкладника це можуть бути кошти:
юридичних осіб;
фізичних осіб;
банків і фінансово-кредитних установ;
бюджету.
Операції банків, спрямовані на залучення тимчасово вільних коштів, звичайно називають пасивними депозитними операціями.
Усі кошти вкладників банки акумулюють на різних рахунках:
на поточних, бюджетних, депозитних рахунках підприємств, уста-нов та організацій;
на поточних, вкладних рахунках фізичних осіб;
на спеціальних рахунках клієнтів, призначених для зберігання різних за своїм цільовим призначенням коштів і фондів;
на кореспондентських і депозитних рахунках інших банків у цьо-му банку;
на тимчасових поточних рахунках юридичних осіб;
Структура залучених банківських ресурсів залежить від терміну й порядку вилучення вкладниками коштів (див. додаток (Ж)).
Вклади до запитання — це кошти на рахунках, відкритих у банку з метою здійснення поточних операцій у національній та іноземній ва-люті.
Коли кошти на перелічених рахунках регулярно використовуються для здійснення поточних операцій, на більшості з них все одно за-лишається на певний час якась невикористана сума. Банки, обслугову-ючи клієнтів, яким відкрито такі рахунки, а також банки-кореспонденти використовують кредитові залишки на цих рахунках для проведення активних операцій з метою одержання прибутку.
Позичені ресурси – це грошові кошти кредиторів та інвесторів, мобілізовані банками на певних умовах на міжбанківському та фондовому ринках. Їх структуру зображено в додатку (З).
7.2 Формування власного капіталу
Для створення комерційного банку необхідний певний влас-ний капітал, який утворить фінансову базу розвитку банку. Порівня-но з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал комерційних банків займає невелику питому вагу в сукупному капі-талі. Це пояснюється специфікою діяльності комерційного банку як установи, яка здійснює мобілізацію вільних ресурсів на грошовому ринку і надання їх у борг. Тому власний капітал у банківській діяль-ності має дещо інше призначення, ніж в інших сферах підприємни-цької діяльності. Якщо в останніх — це забезпечення платоспро-можності й виконання більшості оперативних функцій підприємств і організацій, то в комерційних банках власний капітал служить на-самперед для страхування інтересів вкладників (захисна функція капіталу) і меншою мірою — фінансового забезпечення своєї опе-ративної діяльності. У цьому зв'язку розмір власного капіталу є ва-жливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і має знаходитися під жорстким контролем органів, які регулюють ді-яльність комерційних банків. Тому власний капітал банків виконує і регулюючу функцію: через фіксування його розміру регулюючі ор-гани впливають на діяльність комерційних банків у цілому.
Оперативна функція власного капіталу в банківській сфері значно слабша, ніж в інших сферах підприємницької діяльності, все ж недооцінювати її не варто. Особливо відчутна роль цієї функції на початку діяльності комерційного банку. За рахунок власного капіталу фінансується придбання необхідних для комерційного банку приміщень, їхнє будівництво або оренда, оснащення меблями, ор-ганізаційною й обчислювальною технікою, забезпечення іншими матеріальними ресурсами, впровадження новітніх систем банківсь-кої охорони, банківських технологій і систем зв'язку.
Залежно від джерел і порядку формування власний капітал комерційного банку підрозділяють на;
акціонерний капітал;
резервний капітал;
нерозподілений прибуток;
довгострокові зобов'язання.
Акціонерний капітал займає базове місце в капіталі банку, оскільки через нього реалізуються права власників комерційного банку — право на прибуток і право на керування банком.
Акціонерний капітал спочатку формується у вигляді статутно-го фонду при створенні комерційного банку за допомогою внесків засновників, випуску й реалізації акцій. Внески можуть здійснюва-тися у вигляді коштів, майна і пов'язаних із ним прав. Розмір стату-тного фонду визначається засновниками, але не може бути нижчим від мінімального рівня, встановленого Національним банком Украї-ни.
При створенні комерційного банку формування власного капі-талу звичайно пов'язують із випуском акцій. На порядок утворення власного капіталу значний вплив має вид акцій, які випускаються, що залежно від порядку виплати дивідендів і права участі в керу-ванні банком, підрозділяються на прості (звичайні) і привілейовані.
Власники звичайних акцій мають право голосу на зборах акці-онерів. Привілейована акція, як правило, не дає їхньому власнику права голосу на загальних зборах акціонерів.
Резервний капітал формується у процесі подальшої діяль-ності комерційного банку. Він призначений для покриття можливих збитків комерційного банку по проведених ним операціях. Наяв-ність резервного капіталу забезпечує сталість діяльності комерцій-ного банку, зміцнення його матеріальної та фінансової бази. У свою чергу, це сприяє підвищенню гарантій виконання банком своїх зо-бов'язань перед кредиторами і зменшує ймовірність банкрутства комерційного банку.
Резервний капітал утворюється в порядку, передбаченому зборами акціонерів (засновників), а його розмір установлюється звичайно у відсотках до статутного фонду комерційного банку і не може