Вилучення коштів з ощадного рахунку можливе лише після повідомлення власника вкладу. Це свідчить про те, що ощадні вклади припускають наявність на рахунках стабільних залишків коштів, які використовуються в активних операціях банків.

Незважаючи на необхідність попереднього повідомлення про вилучення коштів з ощадних вкладів, комерційні банки видають їх вкладникам на першу вимогу, У цьому випадку комерційний банк стягує з вкладника плату для покриття своїх операційних витрат, як правило, шляхом утримання з депозитного відсотка.

Після закінчення терміну зберігання грошей по строковому вкладу кошти з вкладного рахунку повертаються вкладникові шля-хом перерахування на його поточний рахунок відповідно до умов договору або готівкою.

На сьогодні між банками України вже існує досить сильна конкуренція в боротьбі за клієнта, а тому є доцільним застосування своєрідних маркетингових акцій. Так, ЗОФАКБ “Укрсоцбанк” разом із постійними вкладами від населення з настанням певної пори року, свят чи інших подібних подій пропонуються тематичні вклади з більш вигідними для вкладників умовами, рекламуючи такі вклади.

7.4 Недепозитні джерела залучених ресурсів

У тих випадках, коли банку не вистачає коштів (головним чином для підтримки свєї ліквідності, він використовує недепозитні джерела залучення додаткових коштів.

До таких джерел відносять:

отримання міжбанківських кредитів;

операції РЕПО;

отримання кредитів від НБУ;

емісія комерційних паперів (облігацій, векселів).

Міжбанківські кредити – це оперативне за терміном отримання джерело додаткових коштів.

Основна мета залучення міжбанківських кредитів – це підтримка показників ліквідності банку.

Міжбанківські кредити надаються у рамках кореспондентських відносин, вони мають короткостроковий характер і надаються на термін від 1 до 14 днів (найчастіше). Вартість міжбанківського кредиту на певний проміжок часу (тобто розмір відсоткової ставки) формується на міжбанківській біржі.

Операції РЕПО (угода про зворотній викуп) – це операції з цінними паперами, які складаються з двох частин – продаж та обов’язковий викуп цінних паперів однією з сторін. Учасниками таких операцій в Україні виступають комерційні банки з одного боку та НБУ з іншого.

Операції РЕПО несуть подвійне навантаження:

дають можливість банку в потрібний момент підтримати свою ліквідність;

застосовуються НБУ як інструмент регулювання грошової маси в обігу.

Існує два види операцій РЕПО:

пряме РЕПО – комерційний банк продає НБУ і зобов’язується викупити їх через певний термін по більш високій ціні. Такі операції використовуються для підтримки ліквідності банку;

зворотнє РЕПО – НБУ продає комерційним банкам цінні папери і зобов’язується викупити їх через певний термін по більш високій ціні. Такі операції використовуються для регулювання грошової маси в обігу.

НБУ надає комерційним банкам кредити з цільовим характером їх використання і потребує під ці кредити забезпечення.

Одним з таких кредитів є ломбардний кредит, який надається комерційним банкам під забезпечення цінними паперами.

Ломбардний кредит видається терміном на 30 днів у межах ліміту на квартал, визначених НБУ для своїх регіональних відділень.

У якості забезпечення приймаються тільки ті цінні папери перелік яких затверджено НБУ і на таких умовах:

цінні папери повинні бути внесені до ломбардного списку НБУ, повинні знаходитися на балансі банку і до них не має бути ніяких претензій;

строк погашення цінних паперів не припадає на строк користування ломбардним кредитом;

заборгованість банку за ломбардним кредитом не повинна перевищувати 75% від вартості цінних паперів під заставою.

8. Аналіз ліквідності банку

Ліквідність банку - це його здатність своєчасно виконати свої грошові зобов'язання. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками і сумами інших джерел та напрямів використання коштів, на зразок видачі кредитів та понесених витрат.

Іншими словами, ліквідність комерційного банку базується на постійній підтримці об'єктивно необхідного співвідношення між трьома її складовими – власним капіталом банку, залученими і розміщеними ним коштами шляхом оперативного управління їхніми структурними елементами.

Із врахуваням цього, у світовій банківській теорії і практиці ліквідність треба розуміти як «запас» або як «потік». При цьому ліквідність як «запас» включає в себе визначення рівня можливості комерційного банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами у визначений конкретний момент часу шляхом зміни структури активів на користь їхніх високоліквідних статей за рахунок наявних у цій галузі невикористаних резервів.

Ліквідність як «потік» аналізується з погляду динаміки, що припускає оцінку здатності комерційного банку протягом визначеного періоду часу змінювати сформований несприятливий рівень ліквідності чи запобігати погіршенню досягнутого, об'єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів і пасивів, залучення додаткових позикових коштів, підвищення фінансової стійкості банку шляхом зростання доходів.

Таким чином, кожен комерційний банк повинен самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в наступному науково обґрунтованої економічної політики в галузі формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

Крім того, діяльність комерційних банків, що виступають посередниками між тими, хто має у своєму розпорядженні грошові засоби у виді заощаджень, і тими, хто їх потребує, полягає в тому, щоб раціонально залучати ці кошти і надавати їх у позику або інвестувати за більш високими ставками для забезпечення загальної прибутковості, у тому числі одержанні прибутку.

Для здійснення операційної діяльності, пов'язаної із залученням коштів та їх розміщенням в умовах ринкової невизначеності майбутнього попиту і надходжень наявних коштів за визначений період, банку потрібні кошти в їх ліквідній формі, тобто такі активи, що могли б бути